брюнет
БРЮНЕ́Т, ЧОРНЯ́ВИЙ розм., ЧОРНОВОЛО́СИЙ розм., ЧОРНОГОЛО́ВИЙ розм., ЧОРНОЧУ́БИЙ розм., ЧО́РНИЙ розм. Юля безсоромно розглядала його своїми млосними, ледь прищуленими очима. — Брюнет. Жагучий брюнет (Григорій Тютюнник); — А хто ж той чорнявий, що за столом? (М. Коцюбинський); — Не знаю, — одказав чорноголовий (Панас Мирний); Ще до того, як розреготався шофер, Віра Андріївна зрозуміла — з них грошей не візьмуть, чорночубий просто вирішив відплатити Гучці за театр (Ю. Мушкетик).
Словник синонімів української мови