буяніти
БУЯ́ТИ (звичайно про певну рослинність як збірне поняття — буйно рости, розростатися, розквітати), БУЙНІ́ТИ, БУЯНІ́ТИ рідко; ПИША́ТИСЯ, РОЗКОШУВА́ТИ (про природу, звичайно в мові художньої літератури, — виявляти себе у всій красі, силі). Село з усіх боків оточене пасмами безплідних гір, і тільки в цьому котловані буяють рясні сади, городи, виноградники (О. Гончар); Посудіть самі, як буйніє весна! ..З бугорків у лощинки, з лощинок у канавки.. іде сувора вода, бунтує, піниться, кружляє і шумить (Ю. Яновський); Цвіла дика черешня в горах. І там, де вона буяніла, гори, здавалося, були вкриті білою піною (А. Турчинська); Буйно пишається жито у полі (І. Манжура); Трава, папороть, арніка, незабудки й т. ін. Все те розкошує коло берега потоку (О. Кобилянська).
Словник синонімів української мови