білокопитник —
білокопи́тник іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
білокопитник —
-а, ч. Трав'яниста рослина родини складноцвітих з листям, вкритим знизу білими волосинками; підбіл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
білокопитник —
БІЛОКОПИ́ТНИК, у, ч. Народна назва кремени. На скелі вироста ожина, Білокопитнику пучки (Я. Шпорта).
Словник української мови у 20 томах
білокопитник —
БІЛОКОПИ́ТНИК, а, ч. Те саме, що кремена́. На скелі вироста ожина, Білокопитника пучки (Шпорта, Вибр., 1958, 56).
Словник української мови в 11 томах