вибух
ВИ́БУХ (раптове рознесення на частини, осколки бомби, міни, снаряда тощо), РОЗРИ́В. Чотири важкі вибухи піднімають землю й людей (О. Довженко); Десь далі глухо струшували повітрям бомбові розриви (В. Козаченко).
ВИ́БУХ лінгв. (раптовий вихід струменя повітря при розкритті зімкнутих органів мовлення під час вимовляння звуків), ЕКСПЛО́ЗІЯ лінгв. Гортанний вибух — звук мови, що твориться в гортані внаслідок повного змикання голосових зв'язок (з наукової літератури); Експлозія — остання, третя фаза артикуляції змичних приголосних (з наукової літератури).
СПА́ЛАХ чого (раптовий сильний вияв якогось почуття, настрою і т. ін.), ВИ́БУХ, ПОРИ́В, ПО́ЛУМ'Я, НА́ПАД, ПРИ́СТУП. Збудження, викликане недавнім спалахом надії, затухало (Н. Тихий); Шабанов замовк.. Він чекав відповідного вибуху обурення і протесту (О. Довженко); Зосередженість і пориви лихого запалу заслоняли від стороннього ока м'якість доброї.. вдачі (М. Стельмах); Помітивши Лукію чи, може, відчувши полум'я її гніву, яке вона внесла до кімнати з собою, Яцуба обертається (О. Гончар). — Пор. 1. при́ступ.
Словник синонімів української мови