вибух

ВИ́БУХ (раптове рознесення на частини, осколки бомби, міни, снаряда тощо), РОЗРИ́В. Чотири важкі вибухи піднімають землю й людей (О. Довженко); Десь далі глухо струшували повітрям бомбові розриви (В. Козаченко).

ВИ́БУХ лінгв. (раптовий вихід струменя повітря при розкритті зімкнутих органів мовлення під час вимовляння звуків), ЕКСПЛО́ЗІЯ лінгв. Гортанний вибух — звук мови, що твориться в гортані внаслідок повного змикання голосових зв'язок (з наукової літератури); Експлозія — остання, третя фаза артикуляції змичних приголосних (з наукової літератури).

СПА́ЛАХ чого (раптовий сильний вияв якогось почуття, настрою і т. ін.), ВИ́БУХ, ПОРИ́В, ПО́ЛУМ'Я, НА́ПАД, ПРИ́СТУП. Збудження, викликане недавнім спалахом надії, затухало (Н. Тихий); Шабанов замовк.. Він чекав відповідного вибуху обурення і протесту (О. Довженко); Зосередженість і пориви лихого запалу заслоняли від стороннього ока м'якість доброї.. вдачі (М. Стельмах); Помітивши Лукію чи, може, відчувши полум'я її гніву, яке вона внесла до кімнати з собою, Яцуба обертається (О. Гончар). — Пор. 1. при́ступ.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

вибух — ви́бух іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
вибух — г. експльозія; (бомби) розрив; (від детонатора) детонація; (вулькану) виверження; (гніву) напад. Словник синонімів Караванського
вибух — [вибух] -ху, м. (ў) -ху, мн. -хие, -х'іў Орфоепічний словник української мови
вибух — Взрыв — explosion, blast — Explosion, Abschuß — процес швидкого (надзвукового) вивільнення великої кількості енергії в обмеженому об’ємі, який супроводжується виділенням значної кількості тепла і розширенням газоподібних продуктів... Гірничий енциклопедичний словник
вибух — -у, ч. 1》 Розрив вибухової речовини, спеціального снаряда, оболонки чого-небудь і т. ін., з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою. || Хімічна реакція, при якій за дуже короткий час розширюються утворені гази, спричиняючи руйнівні дії. Великий тлумачний словник сучасної мови
вибух — ВИ́БУХ, у, ч. 1. Розрив вибухової речовини, бомби, снаряда, оболонки чого-небудь і т. ін. з дуже сильним звуком та великою руйнівною силою. Та в тій хвилі гукнув новий вибух – се був вибух тої пачки динаміту, що лишилася була в Іцковій штольні і .. Словник української мови у 20 томах
вибух — Стрімке зростання темп. і тиску газів (утворення ударної хвилі), спричинене бурхливим протіканням дуже екзоенергетичної хіміч. реакції, яка супроводжується виділенням дуже вел. кількості газів. Універсальний словник-енциклопедія
вибух — ВИ́БУХ, у, ч. 1. Розрив вибухової речовини, спеціального снаряда, оболонки чого-небудь і т. ін., з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою. Словник української мови в 11 томах
вибух — Ви́бух, -ху м. Взрывъ; изверженіе. За вибухом сліпого фанатизму я чую спів. К. Бай. 157. Словник української мови Грінченка