вибух

ВИ́БУХ, у, ч.

1. Розрив вибухової речовини, бомби, снаряда, оболонки чого-небудь і т. ін. з дуже сильним звуком та великою руйнівною силою.

Та в тій хвилі гукнув новий вибух – се був вибух тої пачки динаміту, що лишилася була в Іцковій штольні і .. загорілась (І. Франко);

Жінка запрошує до хати. Відчиняє двері – вибух, двері були заміновані (О. Довженко);

А в місті гули вологі березневі вітри й здалеку було чути грімкі вибухи: то на Дніпрі рвали кригу (Л. Дмитерко);

// Хімічний або фізичний процес, при якому за дуже короткий час відбувається звільнення значної кількості енергії, що приводить до ударного, теплового та іншого впливу на навколишнє середовище.

Коли на Сонці відбуваються вибухи, в атмосферу нашої планети з великою швидкістю вриваються могутні потоки заряджених частинок (з наук.-попул. літ.);

Ядерний вибух.

2. чого, перен. Раптовий бурхливий вияв якого-небудь почуття або дії.

Почин сварки – то прорив води, тому перед вибухом сварки покинь ти її! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Коли часом вибух гніву .. каламутив спокій, то лиш на хвилину: зараз після того знов розлягався сміх (М. Коцюбинський);

Почалися голосні розмови з вибухами веселого реготу й дзвоном келехів та острог (З. Тулуб);

Я трохи покуштував газу. Мене ще й досі бере задуха й часом закінчується страшенними вибухами кашлю (П. Колесник).

3. перен. Дуже швидкий, стрибкоподібний розвиток чого-небудь.

Статистика зафіксувала небувалий вибух цін на сировину й паливо (з наук.-попул. літ.);

Станіслав Лем назвав лавиноподібний характер зростання інформаційних потоків вибухом (з наук.-попул. літ.).

(1) Демографі́чний ви́бух – різке збільшення кількості населення.

Наслідком високого рівня черняхівської культури та наступних переможних війн праукраїнців було швидке зростання чисельності населення, у наш час сказали б, що відбувся демографічний вибух (з наук. літ.);

(2) Соціа́льний ви́бух – масові виступи населення або певних його прошарків за свої права.

Невирішення невідкладних шахтарських проблем може призвести до соціального вибуху (з газ.).

△ (3) Вели́кий ви́бух – за фізико-космологічною теорією – явище, що відбулося приблизно понад 13 мільярдів років тому і привело до виникнення і розвитку Всесвіту з надзвичайно щільного та гарячого стану матерії.

У перші миті після Великого вибуху температура була, імовірно, настільки висока, що в первинній плазмі у великій кількості народжувалися частинки різної маси (з наук. літ.);

Уся іронія полягає в тому, що Великий вибух не пояснює походження самого Всесвіту. Це лише історія ймовірних подій після нього (з наук.-попул. літ.);

(4) Горта́нний ви́бух, лінгв. – звук мови, що утворюється в гортані при його вимовлянні раптовим виходом повітря внаслідок повного змикання голосових зв'язок.

Гортанний вибух властивий багатьом мовам. Саме цей звук додає специфічної “різкості” німецькій мові (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибух — ви́бух іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вибух — г. експльозія; (бомби) розрив; (від детонатора) детонація; (вулькану) виверження; (гніву) напад. Словник синонімів Караванського
  3. вибух — [вибух] -ху, м. (ў) -ху, мн. -хие, -х'іў Орфоепічний словник української мови
  4. вибух — Взрыв — explosion, blast — Explosion, Abschuß — процес швидкого (надзвукового) вивільнення великої кількості енергії в обмеженому об’ємі, який супроводжується виділенням значної кількості тепла і розширенням газоподібних продуктів... Гірничий енциклопедичний словник
  5. вибух — -у, ч. 1》 Розрив вибухової речовини, спеціального снаряда, оболонки чого-небудь і т. ін., з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою. || Хімічна реакція, при якій за дуже короткий час розширюються утворені гази, спричиняючи руйнівні дії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. вибух — Стрімке зростання темп. і тиску газів (утворення ударної хвилі), спричинене бурхливим протіканням дуже екзоенергетичної хіміч. реакції, яка супроводжується виділенням дуже вел. кількості газів. Універсальний словник-енциклопедія
  7. вибух — ВИ́БУХ (раптове рознесення на частини, осколки бомби, міни, снаряда тощо), РОЗРИ́В. Чотири важкі вибухи піднімають землю й людей (О. Довженко); Десь далі глухо струшували повітрям бомбові розриви (В. Козаченко). ВИ́БУХ лінгв. Словник синонімів української мови
  8. вибух — ВИ́БУХ, у, ч. 1. Розрив вибухової речовини, спеціального снаряда, оболонки чого-небудь і т. ін., з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою. Словник української мови в 11 томах
  9. вибух — Ви́бух, -ху м. Взрывъ; изверженіе. За вибухом сліпого фанатизму я чую спів. К. Бай. 157. Словник української мови Грінченка