1. Гірничий енциклопедичний словник

вибух

Взрыв — explosion, blast — Explosion, Abschuß — процес швидкого (надзвукового) вивільнення великої кількості енергії в обмеженому об’ємі, який супроводжується виділенням значної кількості тепла і розширенням газоподібних продуктів, здатних виконувати механічну роботу руйнування і переміщення оточуючого середовища. В. виникає в результаті вивільнення хімічної енергії (г.ч. вибухових речовин), внутрішньоядерної (ядерний та термоядерний вибух), електромагнітної (іскровий розряд, лазерна іскра та ін), механічної енергії. Вибух зумовлює утворення ударних хвиль і сильну руйнівну дію на навколишнє середовище. При В. заряду в повітрі (акустична жорсткість якого завжди менша, ніж продуктів детонації) виникає ударна хвиля, за фронтом якої тиск спадає за певним законом. Ударні хвилі при перевищенні ними межі міцності г.п., викликають руйнування останніх. Опірність г.п. В. на практиці прийнято оцінювати питомим зарядом еталонної ВР, тобто необхідними витратами ВР на руйнування 1 м3 породи із заздалегідь встановленим ефектом дроблення. Цей параметр залежить від: тріщинуватості, густини і щільності г.п., розміщення і конструкції свердловини та заряду ВР в ній, якості ВР. Ці фактори визначають витрати ВР. В. широко застосовують в промисловостi, зокрема при веденні гірничих робіт як відкритим способом, так і в шахтах. Спонтанним може бути В. метану, метанопилової суміші тощо. Див. також вибух спрямований, вибухи метану, ядерний вибух, зони дії вибуху, зона стиснення (подрібнення), зона активного руйнування, зона розвалу.

Джерело: Гірничий енциклопедичний словник на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вибух — ви́бух іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. вибух — г. експльозія; (бомби) розрив; (від детонатора) детонація; (вулькану) виверження; (гніву) напад. Словник синонімів Караванського
  3. вибух — [вибух] -ху, м. (ў) -ху, мн. -хие, -х'іў Орфоепічний словник української мови
  4. вибух — -у, ч. 1》 Розрив вибухової речовини, спеціального снаряда, оболонки чого-небудь і т. ін., з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою. || Хімічна реакція, при якій за дуже короткий час розширюються утворені гази, спричиняючи руйнівні дії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. вибух — ВИ́БУХ, у, ч. 1. Розрив вибухової речовини, бомби, снаряда, оболонки чого-небудь і т. ін. з дуже сильним звуком та великою руйнівною силою. Та в тій хвилі гукнув новий вибух – се був вибух тої пачки динаміту, що лишилася була в Іцковій штольні і .. Словник української мови у 20 томах
  6. вибух — Стрімке зростання темп. і тиску газів (утворення ударної хвилі), спричинене бурхливим протіканням дуже екзоенергетичної хіміч. реакції, яка супроводжується виділенням дуже вел. кількості газів. Універсальний словник-енциклопедія
  7. вибух — ВИ́БУХ (раптове рознесення на частини, осколки бомби, міни, снаряда тощо), РОЗРИ́В. Чотири важкі вибухи піднімають землю й людей (О. Довженко); Десь далі глухо струшували повітрям бомбові розриви (В. Козаченко). ВИ́БУХ лінгв. Словник синонімів української мови
  8. вибух — ВИ́БУХ, у, ч. 1. Розрив вибухової речовини, спеціального снаряда, оболонки чого-небудь і т. ін., з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою. Словник української мови в 11 томах
  9. вибух — Ви́бух, -ху м. Взрывъ; изверженіе. За вибухом сліпого фанатизму я чую спів. К. Бай. 157. Словник української мови Грінченка