вибух
ВИ́БУХ, у, ч.
1. Розрив вибухової речовини, спеціального снаряда, оболонки чого-небудь і т. ін., з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою.
Та в тій хвилі гукнув новий вибух — се був вибух тої пачки динаміту, що лишилася була в Іцковій штольні і якимось припадком загорілась (Фр., VIII, 1952, 415);
Ніч. Десь далеко чути вибухи снарядів, гуркіт обозів (Корн., І, 1955, 25);
А в місті гули вологі березневі вітри й здалеку було чути грімкі вибухи: то на Дніпрі рвали кригу (Дмит., Розлука, 1957, 251);
// Хімічна реакція, при якій за дуже короткий час розширюються утворені гази, спричиняючи руйнівні дії.
2. чого, перен. Раптовий бурхливий вияв якого-небудь почуття, дії.
Коли часом вибух гніву.. каламутив спокій, то лиш на хвилину: зараз після того знов розлягався сміх (Коцюб., І, 1955, 355);
Почалися голосні розмови з вибухами веселого реготу й дзвоном келехів та острог (Тулуб, Людолови, I, 1957, 98);
Я трохи покуштував газу. Мене ще й досі бере задуха й часом закінчується страшенними вибухами кашлю (Кол., На фронті.., 1959, 7).
3. філос. Дуже швидкий стрибкоподібний перехід якого-небудь явища від старої до нової якості, який грунтується на антагоністичній суперечності.
Марксизм-ленінізм, відкривши об’єктивні закони суспільного розвитку, показав властиві капіталізмові суперечності, неминучість їх революційного вибуху і переходу суспільства до комунізму (Програма КПРС, 1961, 6).
4. лінгв. Раптовий вихід струменя повітря при розкритті зімкнутих органів мовлення під час вимовляння звуків.
Гортанний вибух — звук мови, що твориться в гортані внаслідок повного змикання голосових зв’язок (Сл. лінгв. терм., 1957, 38).
Значення в інших словниках
- вибух — ви́бух іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- вибух — г. експльозія; (бомби) розрив; (від детонатора) детонація; (вулькану) виверження; (гніву) напад. Словник синонімів Караванського
- вибух — [вибух] -ху, м. (ў) -ху, мн. -хие, -х'іў Орфоепічний словник української мови
- вибух — Взрыв — explosion, blast — Explosion, Abschuß — процес швидкого (надзвукового) вивільнення великої кількості енергії в обмеженому об’ємі, який супроводжується виділенням значної кількості тепла і розширенням газоподібних продуктів... Гірничий енциклопедичний словник
- вибух — -у, ч. 1》 Розрив вибухової речовини, спеціального снаряда, оболонки чого-небудь і т. ін., з дуже сильним звуком і великою руйнівною силою. || Хімічна реакція, при якій за дуже короткий час розширюються утворені гази, спричиняючи руйнівні дії. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вибух — ВИ́БУХ, у, ч. 1. Розрив вибухової речовини, бомби, снаряда, оболонки чого-небудь і т. ін. з дуже сильним звуком та великою руйнівною силою. Та в тій хвилі гукнув новий вибух – се був вибух тої пачки динаміту, що лишилася була в Іцковій штольні і .. Словник української мови у 20 томах
- вибух — Стрімке зростання темп. і тиску газів (утворення ударної хвилі), спричинене бурхливим протіканням дуже екзоенергетичної хіміч. реакції, яка супроводжується виділенням дуже вел. кількості газів. Універсальний словник-енциклопедія
- вибух — ВИ́БУХ (раптове рознесення на частини, осколки бомби, міни, снаряда тощо), РОЗРИ́В. Чотири важкі вибухи піднімають землю й людей (О. Довженко); Десь далі глухо струшували повітрям бомбові розриви (В. Козаченко). ВИ́БУХ лінгв. Словник синонімів української мови
- вибух — Ви́бух, -ху м. Взрывъ; изверженіе. За вибухом сліпого фанатизму я чую спів. К. Бай. 157. Словник української мови Грінченка