викоренити

ВИКОРІ́НЮВАТИ (дощенту знищувати що-небудь), ВИКОРІНЯ́ТИ, ВИКОРЧО́ВУВАТИ, ВИТРА́ВЛЮВАТИ, ВИТРАВЛЯ́ТИ. — Док.: ви́коренити, ви́корчувати, ви́травити. Завдання сатиричного твору викорінювати пережитки тоталітаризму; (Марина:) Гвалтом зла не викорениш (М. Старицький); Його ніхто не примусить сюсюкати там, де треба викорчовувати з корінням безгосподарність (М. Зарудний); Такі перекладачі, як Берг і особливо Славінський, калічили поезію Шевченка, свідомо витравляючи з неї ідейну революційну суть (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. викоренити — ви́коренити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. викоренити — див. викорінювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. викоренити — ВИ́КОРЕНИТИ див. викорі́нювати.  Словник української мови у 20 томах
4. викоренити — Ви́коренити, див. викорі́нювати  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. викоренити — ВИ́КОРЕНИТИ див. викорі́нювати.  Словник української мови в 11 томах
6. викоренити — Ви́коренити, -ся см. викорінюватися.  Словник української мови Грінченка