викоренити

Ви́коренити, -ся

см. викорінюватися.

Значення в інших словниках

1. викоренити — ви́коренити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. викоренити — див. викорінювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. викоренити — ВИ́КОРЕНИТИ див. викорі́нювати.  Словник української мови у 20 томах
4. викоренити — ВИКОРІ́НЮВАТИ (дощенту знищувати що-небудь), ВИКОРІНЯ́ТИ, ВИКОРЧО́ВУВАТИ, ВИТРА́ВЛЮВАТИ, ВИТРАВЛЯ́ТИ. — Док.: ви́коренити, ви́корчувати, ви́травити. Завдання сатиричного твору викорінювати пережитки тоталітаризму; (Марина:) Гвалтом зла не викорениш (М.  Словник синонімів української мови
5. викоренити — Ви́коренити, див. викорі́нювати  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. викоренити — ВИ́КОРЕНИТИ див. викорі́нювати.  Словник української мови в 11 томах