Словник синонімів української мови

вилитий

СХО́ЖИЙ (який має багато спільного з ким-, чим-небудь, майже такий, як інший), ПОДІ́БНИЙ, ПІДХО́ЖИЙ розм., ПОХО́ЖИЙ розм., ДОСТЕМЕ́ННИЙ підсил. розм., ТОЧНІ́СІНЬКИЙ підсил. розм., ЗБІ́ЖНИЙ рідше; ВИ́ЛИТИЙ розм., ВИ́КАПАНИЙ розм. (перев. про дуже схожих людей); СПІВЗВУ́ЧНИЙ (внутрішньо подібний); АНАЛОГІ́ЧНИЙ, ОДНОТИ́ПНИЙ (перев. про абстрактні поняття). Любка росла, як у садку вишня. Вона була дуже схожа з лиця на Нимидору (І. Нечуй-Левицький); Ми їх витягали на сонце, тих яскравих, розмальованих рибок, більше подібних до екзотичних квітів, аніж до риб (М. Коцюбинський); Крамниця (у місті) була підхожа до тієї, що Левантина бачила і в себе на селі, тільки більша (Б. Грінченко); Баба Сидориха ним не натішиться: — Господи праведний, і в кого воно таке вдалося розбишакувате?.. Достеменний дід Гамалія (Григорій Тютюнник); (Любов:) Я похожа на мамин портрет? (Орест (поспішно):) Ні, ні, де ж там, нічого спільного! Ви — вилитий батько (Леся Українка); — А хто ж ви будете? Напевне артист? — Хіба схожий? — Викапаний артист (М. Стельмах); Ода Рильського 30-х років співзвучна класичним зразкам своєю філософічністю (з журналу); Аналогічна ситуація; Однотипні помилки.

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. вилитий — ви́литий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. вилитий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до вилити 1-3). || вилито, безос. присудк. сл. Як (наче) вилитий — який добре облягає (стан, ноги), підігнаний (про одяг, взуття). 2》 прикм., розм.Зовсім такий, як хто-небудь, дуже схожий на когось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вилитий — ВИ́ЛИТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до ви́лити 1–3. Як не затоплять їх [ворогів] хвилі вилитих сліз та крові? (П. Грабовський); Неподалік від башти на відкритому місці просвічувалась фігура юнака, вилита з темного металу (О. Гончар); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
  4. вилитий — див. схожий  Словник синонімів Вусика
  5. вилитий — Ви́литий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. вилитий — ВИ́ЛИТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́лити 1-3. Як не затоплять їх [ворогів] хвилі вилитих сліз та крові? (Граб., І, 1959, 97); Неподалік від башти на відкритому місці просвічувалась фігура юнака, вилита з темного металу (Гончар, Таврія..  Словник української мови в 11 томах