випалювати

ВИПА́ЛЮВАТИ (про цигарку, тютюн і т. ін. — палити до кінця; палячи, витрачати цілком), ВИКУ́РЮВАТИ, СКУ́РЮВАТИ, ВИСМА́ЛЮВАТИ розм. — Док.: ви́палити, ви́курити, скури́ти, ви́смалити. Ми, перепочивши годинку та випаливши по цигарці, знову посунули вперед (О. Досвітній); А смоктав немилосердно. Одну (люльку) викурював, другу набивав (Г. Хоткевич); Ото тільки й у хаті, як їсти. А встане з-за столу, і цигарку не скурить, мерщій за шапку (А. Головко); — Знаєте що? — звернувся до мене Пищимуха. — Після вашого ситого обіду та ще висмаливши цигарку, — у роті аж горить! (Панас Мирний).

ВИПА́ЛЮВАТИ (чим-небудь розпеченим робити знаки, візерунки тощо), ВИПІКА́ТИ, НАПА́ЛЮВАТИ. — Док.: ви́палити, ви́пекти, напали́ти. Книжка розповідає про те, чим зайнятися з юними умільцями,.. як різьбити й випалювати по дереву (з журналу); — Звик (баришник) на крадених конях тавра випікати (Григорій Тютюнник); Марині кинувсь у вічі хрест, що батько напалив на сволоці (Панас Мирний).

СУШИ́ТИ (позбавляти вологи, робити що-небудь сухим), ВИСУ́ШУВАТИ, ВИСНАЖУВАТИ, ОБСУ́ШУВАТИ, ПРОСУ́ШУВАТИ, ЗАСУ́ШУВАТИ (перев. м'ясо, рибу або рослини, їх плоди); ЗНЕВО́ДНЮВАТИ, ОБЕЗВО́ДНЮВАТИ (видаляти з чого-небудь воду, вологу); ПЕРЕСУ́ШУВАТИ (робити сухішим, ніж треба); ПАЛИ́ТИ, ВИПА́ЛЮВАТИ, СПА́ЛЮВАТИ, ВИСМА́ЛЮВАТИ рідше (рослинність — про сонце, гарячі вітри); ПРИСУ́ШУВАТИ, В'ЯЛИ́ТИ, ПРИВ'ЯЛЮВАТИ, ПРИСМА́ЖУВАТИ (позбавляти свіжості, сушити частково). — Док.: посуши́ти, ви́сушити, зсуши́ти, обсуши́ти, просуши́ти, засуши́ти, зневоднити, обезво́днити, пересуши́ти, ви́палити, спали́ти, ви́смалити, присуши́ти, прив'ялити, присма́жити. Швидко сушить вітер землю (О. Гончар); Рибалки.. сушили на собі коло вогню мокрі сорочки (І. Нечуй-Левицький); Сонце вже пригрівало, висушуючи рештки роси на придорожніх квітах і бур'янах (В. Гжицький); Дощик її (рожу) змиє, вітер обсушить мокрі листочки (Н. Кобринська); Одного разу рибалки причалили до острова просушити сіті (О. Донченко); Сонце.. було сліпучо-яскраве і невмолиме і випалювало зелену траву в міському саду (В. Собко); Святий, огненний господине (сонце)! Спалив єси луги, степи (Т. Шевченко); Сонце висмалює нектар, бджола люто бринить (К. Гордієнко); Суховій в'ялив городину (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. випалювати — випа́лювати 1 дієслово недоконаного виду палячи, знищувати все випа́лювати 2 дієслово недоконаного виду робити постріл, вистрелювати  Орфографічний словник української мови
2. випалювати — Палити; (сонцем) знищувати; (тавро) випікати; (з кріса) вистрелювати; (новину) сказати одним духом.  Словник синонімів Караванського
3. випалювати — I -юю, -юєш, недок., випалити, -лю, -лиш, док., перех. 1》 Палячи, знищувати все де-небудь. || Дуже висушуючи, знищувати (про рослинність). 2》 Палити до кінця, витрачати повністю. 3》 Наносити розжареним предметом знак, зображення на що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. випалювати — ВИПА́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ВИ́ПАЛИТИ, лю, лиш, док., що. 1. Палячи, знищувати все де-небудь. Тільки-но розмінували поле, а вже Катерина та її подруги боронами, граблями зволікали бур'яни, випалювали, очищали поле для тракторів (К.  Словник української мови у 20 томах
5. випалювати — див. нищити  Словник синонімів Вусика
6. випалювати — ВИПА́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ВИ́ПАЛИТИ, лю, лиш, док., перех. 1. Палячи, знищувати все де-небудь. Тільки-но розмінували поле, а вже Катерина та її подруги боронами, граблями зволікали бур’яни, випалювали, очищали поле для тракторів (Горд., Цвіти..  Словник української мови в 11 томах
7. випалювати — Випалювати, -люю, -єш сов. в. випалити, -лю, -лиш, гл. Г) Выжигать, выжечь. А винограду нащо стілько випалив? Рудч. Ск. І. 94. 2) Стрѣлять, выстрѣлить, выпалить, дать залпъ. Випалив, і лях схилився набік. Стор. МПр. 131.  Словник української мови Грінченка