вкорінюватися
ПРИЙМА́ТИСЯ (про рослини — починати рости після посадки, пересадки), ПРИЖИВА́ТИСЯ, ПРИЖИ́ВЛЮВАТИСЯ (ПРИЖИВЛЯ́ТИСЯ рідше) (про пересаджене); УКОРІ́НЮВАТИСЯ (ВКОРІ́НЮВАТИСЯ), УКОРІНЯ́ТИСЯ (ВКОРІНЯ́ТИСЯ) (укріплятися корінням у ґрунті). — Док.: прийня́тися (приня́тися рідко), прижи́тися, приживи́тися, укорени́тися (вкорени́тися). Посадить вона дерево в садку, дерево швидко приймається і за літо вижене паростки вище хати (І. Нечуй-Левицький); Ціле літо тут вогонь, босою ногою в пісок не ступиш, і лише лоза виноградна чудом все ж приживається під Оксаниним доглядом, звідкись соки бере, розвивається (О. Гончар); Відомо, що посаджені на непридатних землях дуб з гостролистим кленом непогано приживляються (з газети); При садінні живцями добре вкорінюються лимони; апельсини і мандарини приживаються погано (з журналу); Піднімали на світ кожний листочок, щоб ріс і вкоренявся буряк (з газети).
УСТА́ЛИТИСЯ (закріпитися в певній формі), УЗВИЧА́ЇТИСЯ, ВСТАНОВИ́ТИСЯ (УСТАНОВИ́ТИСЯ), УКОРЕНИ́ТИСЯ (ВКОРЕНИ́ТИСЯ), ПРИЖИ́ТИСЯ, ПОВЕСТИ́СЯ розм. безос.; ЗАКОРЕНІ́ТИ (про щось негативне — міцно закріпитися). — Недок.: уста́люватися, узвича́юватися, встано́влюватися (устано́влюватися), встановля́тися (установля́тися), укорі́нюватися (вкорі́нюватися), укоріня́тися (вкоріня́тися), прижива́тися. Цілком усталилися на той час (XVI-XVII ст.) і епітети народнопісенних творів: коник сивенький, вороний; вода — тиха; річка — бистра (з журналу); Справді, не знаю, звідки встановилась за мною слава альтруїстки! (Леся Українка); Співанка могла увійти до збірника, закружляти льотом по всій країні, прижитися в народі на довгі роки (І. Волошин). — Пор. 1. вести́ся.
Словник синонімів української мови