властолюбний
ВЛАДОЛЮ́БНИЙ (який любить владу, нав'язує свою волю іншим), ВЛАСТОЛЮ́БНИЙ книжн., заст.; ДЕСПОТИ́ЧНИЙ (який грубо нав'язує свою волю). — Це вдало вирішено: капітаном "Бригантини" якраз таку й треба сувору особу. — Не лише сувора, а й владолюбна, — додала Ганна Осипівна (О. Гончар); Старший лісничий кланявся у пояс значно молодшому, але самовпевненому і властолюбному заготівельникові (М. Чабанівський); Головою дому була мати — Варвара Дормидонтівна, владна, навіть дещо деспотична дама (П. Козланюк).
Словник синонімів української мови