ворожнеча

ВОРОГУВА́ННЯ (ворожі стосунки), ВОРОЖНЕ́ЧА, ВОРОЖДА́ поет. рідше, ПРОТИСТОЯ́ННЯ, АНТАГОНІ́ЗМ. На зміну державній єдності (Київської Русі) прийшло ворогування удільних князів (О. Довженко); Вже давно між хлопцями точилася ворожнеча (К. Гордієнко); Хан Котян хотів неодмінно породичатися з руськими, щоб припинити ворожнечу (А. Хижняк); Прийде день великої відради: Чоловіцтво, змучене украй, Ворожду закине братства ради, На землі побачать люди рай (П. Грабовський); В її відносинах до старшого брата й сестри чується глухий антагонізм (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. ворожнеча — ворожне́ча іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. ворожнеча — Ворогування, неприязнь, розбрат, чвара, усобиця, усобище, антагонізм, протиборство, протистояння, ненависництво, ворожість; ворожда, ворожнета.  Словник синонімів Караванського
3. ворожнеча — -і, ж. Відносини й дії між ким-небудь, пройняті ненавистю, недоброзичливістю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ворожнеча — ВОРОЖНЕ́ЧА, і, ж. Відносини й дії між ким-, чим-небудь, пройняті ворожістю, недоброзичливістю, ненавистю. Така спірка, така ворожнеча ніколи між ними не втихає, щодня вони за що-небудь та й погризуться (Панас Мирний); Так, так, зникнуть злидні і зло.  Словник української мови у 20 томах
5. ворожнеча — див. сварка  Словник синонімів Вусика
6. ворожнеча — Ворожне́ча, -чі, -чі, -чею  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. ворожнеча — ВОРОЖНЕ́ЧА, і, ж. Відносини й дії між ким-небудь, пройняті ненавистю, недоброзичливістю. Така спірка, така ворожнеча ніколи між ними не втихає, щодня вони за що-небудь та й погризуться (Мирний, IV, 1955, 21); Так, так, зникнуть злидні і зло. Зникне націй ворожнеча (Тич., І, 1957, 143).  Словник української мови в 11 томах
8. ворожнеча — Ворожнеча, -чі ж. = ворожнета.  Словник української мови Грінченка