ворон
ВО́РОН (чорний хижий птах), КРУК, КРЮК діал., КРАК діал. Сидить ворон на могилі Та з голоду кряче... (Т. Шевченко); Над полями маячіли зграї круків (А. Шиян); Галок, крюків, ворон сила На стрісі зібралось! (П. Гулак-Артемовський); Полети ж ти, краче, де матінка плаче (пісня).
ВОРОНИ́Й прикм. (означення масті коня), ЧО́РНИЙ, ВО́РОН фольк. Вилискуючи на сонці, вороні коні швидко помчали по укатаній широкій дорозі (П. Кочура); З'явиться він, було, до нас на свойому чорному, як ворон, коневі (Г. Хоткевич); Ступай, коню, ступай, ворон, З гори кам'яної До тієї дівчиноньки, Що чорнії брови (пісня).
Словник синонімів української мови