ворон —
I -а, ч. 1》 Великий хижий птах із блискучим чорно-синім пір'ям, що живе подалі від осель (перев. в лісі). 2》 Рід гри, в якій імітується напад ворона на курчат, що їх захищає квочка. II прикм., нар.-поет., рідко. Вороний.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ворон —
ВО́РОН¹, а, ч. 1. Те саме, що крук. На стрісі, край угла селянської хати, Сів ворон та й кряче, недолю віщує (І. Франко); Кряче ворон в темнім гаї, неньку сповіщаючи (В. Винниченко); Чорний ворон кричав на верхівці обпаленої блискавкою сосни (О.
Словник української мови у 20 томах
Ворон —
Во́рон прізвище населений пункт в Україні * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.
Орфографічний словник української мови
ворон —
ВО́РОН (чорний хижий птах), КРУК, КРЮК діал., КРАК діал. Сидить ворон на могилі Та з голоду кряче... (Т. Шевченко); Над полями маячіли зграї круків (А. Шиян); Галок, крюків, ворон сила На стрісі зібралось! (П.
Словник синонімів української мови
ворон —
ВО́РОН¹, а, ч. 1. Великий хижий птах із блискучим чорно-синім пір’ям, що живе подалі від осель (переважно в лісі). На стрісі, край угла [рогу] селянської хати, Сів ворон та й кряче, недолю віщує (Фр.
Словник української мови в 11 томах
ворон —
(ст.слов. < давньопрусської) Назва консолі, кронштейну в давньоруській архітектурі.
Архітектура і монументальне мистецтво