вороний
ВОРОНИ́Й прикм. (означення масті коня), ЧО́РНИЙ, ВО́РОН фольк. Вилискуючи на сонці, вороні коні швидко помчали по укатаній широкій дорозі (П. Кочура); З'явиться він, було, до нас на свойому чорному, як ворон, коневі (Г. Хоткевич); Ступай, коню, ступай, ворон, З гори кам'яної До тієї дівчиноньки, Що чорнії брови (пісня).
ВОРОНИ́Й (кінь чорної масті), ВОРОНЕ́ЦЬ, ВОРОНЬКО́. Поскрипує по вибоях карета, Сопе під гору пара вороних (А. Малишко); Воронець влетів у двір, дядько Себастіян скочив на землю (М. Стельмах); А коник он який — воронько гривастий! (І. Цюпа).
Словник синонімів української мови