вороний —
ворони́й прикметник
Орфографічний словник української мови
вороний —
-а, -е. Чорний із синюватим полиском (про масть коня). || у знач. ім. вороний, -ного, ч. Кінь чорної масті.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вороний —
ВОРОНИ́Й, поет. ВО́РОН, а́, е́. Чорний із синюватим полиском (про масть коня). Ведуть коня вороного, Розбиті копита... А на йому сіделечко Хустиною вкрите (Т.
Словник української мови у 20 томах
вороний —
див. кінь; чорний
Словник синонімів Вусика
вороний —
прої́хатися на ворони́х. Бути забалотованим на виборах. — Як доходить діло до звітно-виборних зборів, то не їсть і не п’є Кіндрат Дорофійович. Не хоче, як кажуть, проїхатися на вороних (В. Логвиненко).
Фразеологічний словник української мови
вороний —
ВОРОНИ́Й прикм. (означення масті коня), ЧО́РНИЙ, ВО́РОН фольк. Вилискуючи на сонці, вороні коні швидко помчали по укатаній широкій дорозі (П. Кочура); З'явиться він, було, до нас на свойому чорному, як ворон, коневі (Г.
Словник синонімів української мови
вороний —
ВОРОНИ́Й, а́, е́. Чорний із синюватим полиском (про масть коня). Ведуть коня вороного, Розбиті копита… А на йому сіделечко Хустиною вкрите (Шевч., II, 953, 43); // у знач. ім. ворони́й, но́го, ч. Кінь чорної масті.
Словник української мови в 11 томах
вороний —
Вороний, -а, -е 1) Вороной. Стояв кінь вороний у наряді. Мет. 98. 2) Чорный. Посередині колодязь, а там вода аж ворона. ЗОЮР. II. 50. ум. вороненький.
Словник української мови Грінченка