вузластий

ВУЗЛУВА́ТИЙ (з вузлами), ВУЗЛА́СТИЙ, ВУЗЛА́ТИЙ, ВУЗЛИКУВА́ТИЙ, ГУДЗУВА́ТИЙ діал. Лукія старанно розтирала їй набухлі синіми венами, наче вузлуватими вірьовками, старечі ноги (О. Донченко); І бачить Робака, старого бернардина, Що усміхаючись закрався із-за тину, Вузластий у руці тримаючи шнурок (М. Рильський).

ВУЗЛУВА́ТИЙ (з потовщеннями), ВУЗЛИКУВА́ТИЙ, ВУЗЛА́СТИЙ, ВУЗЛА́ТИЙ, СУЧКУВА́ТИЙ, ГУДЗУВА́ТИЙ діал. — Здрастуй, Уляно Петрівно, — відповідає він, піднімаючи до козирка праву руку разом з вузлуватим ціпком (Д. Бедзик); Вузликуваті його пальці нервово то застібали, то розстібали гачки на бекеші (П. Панч); Рекомендацію докинув агроном, Що між вузластими проводив нас кущами (М. Рильський); Поранений лежав я у роздоллі На корені вузлатому сосни (М. Стельмах); Курочка схопив свого сучкуватого ціпка і потряс ним у повітрі (О. Донченко); Треба було ґудзуватим кінцем (палиці) загортати пісок у ямку (Лесь Мартович).

Значення в інших словниках

1. вузластий — вузла́стий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. вузластий — -а, -е. 1》 На якому нав'язано вузли (див. вузол I 1)). 2》 Покритий потовщеннями. Вузласті руки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вузластий — ВУЗЛА́СТИЙ, а, е. 1. На якому нав'язані вузли (див. ву́зол¹ 1). І бачить [граф] Робака, старого бернардина, Що усміхаючись закрався із-за тину, Вузластий у руці тримаючи шнурок (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича). 2. Покритий вузлами; з потовщеннями.  Словник української мови у 20 томах
4. вузластий — ВУЗЛА́СТИЙ, а, е. 1. На якому нав’язані вузли ( див. ву́зол¹ 1). І бачить [граф] Робака, старого бернардина, Що усміхаючись закрався із-за тину, Вузластий у руці тримаючи шнурок (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 76). 2. Покритий потовщеннями.  Словник української мови в 11 томах