вшелепатися

ВБІГА́ТИ (УБІГА́ТИ) (біжучи, проникати в межі чого-небудь), ЗАБІГА́ТИ, ВЛІТА́ТИ розм. — Док.: вбі́гти (убі́гти), забі́гти, влеті́ти, вшеле́патися (ушеле́патися) фам. Уляна вбігає в кам'яницю (М. Стельмах); Знадвору доноситься крик і незабаром убігають у хату Явдоха й Галя (Панас Мирний); До хати забігли Гнатів хлопчик Тарас із моїм Олексою (І. Муратов); На грюкіт негайно ж влітають до кімнати обидві жінки (Ю. Яновський). — Пор. 1. захо́дити.

ВСКО́ЧИТИ (УСКО́ЧИТИ) (потрапити в неприємне, скрутне становище, біду і т. ін.), ВЛИ́ПНУТИ (УЛИ́ПНУТИ) фам., ВКЛЕПА́ТИСЯ (УКЛЕПА́ТИСЯ) фам., ВТЕЛЕ́ПАТИСЯ (УТЕЛЕ́ПАТИСЯ) фам., ВТЕЛЮ́ЩИТИСЯ (УТЕЛЮ́ЩИТИСЯ) фам., ВШЕЛЕ́ПАТИСЯ (УШЕЛЕ́ПАТИСЯ) фам. — Отсе вскочила, — думала вона. — Ні, не буду я тут, не витримаю (М. Коцюбинський); Треба щось діяти, а то так, чого доброго можна влипнути в історію (І. Цюпа); Так їй вдома казати наказували, щоб у біду не вклепатись (Грицько Григоренко); — Ну, втелепався ж оце писар!.. — реготався на всю світлицю о. Артемій (І. Нечуй-Левицький); Нянька ледве поспівала за нею, так і гляди, щоб куди-небудь не втелющилась (К. Гордієнко); — Може, думаємо, здуру хлопець в біду вшелепався (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. вшелепатися — вшеле́патися дієслово доконаного виду фам.  Орфографічний словник української мови
2. вшелепатися — док. (у що) вскочити, втелющитися, (в халепу) втелепатися, УКЛЕПАТИСЯ, ушелепкатися  Словник синонімів Караванського
3. вшелепатися — (ушелепатися), -аюся, -аєшся, док., у що, фам. Ненароком потрапити, прожогом вбігти куди-небудь. || перен. Невдало, нещасливо, недоречно потрапити в що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вшелепатися — ВШЕЛЕ́ПАТИСЯ (УШЕЛЕ́ПАТИСЯ), аюся, аєшся, док., фам. 1. у що. Ненароком потрапити, увірватися куди-небудь. Побігла [Ніна] й прожогом вшелепалась просто в світлицю (І. Нечуй-Левицький). 2. Упасти з шумом, повалитися з певної висоти. Лазимо, спотикаємось.  Словник української мови у 20 томах
5. вшелепатися — ВШЕЛЕ́ПАТИСЯ (УШЕЛЕ́ПАТИСЯ), аюся, аєшся, док., у що, фам. Ненароком потрапити, прожогом вбігти куди-небудь. Побігла [Ніна] й прожогом вшелепалась просто в світлицю (Н.-Лев., IV, 1956, 236); // перен. Невдало, нещасливо, недоречно потрапити в що-небудь.  Словник української мови в 11 томах