відвідач

ВІДВІ́ДУВАЧ (той, хто відвідує кого-, що-небудь), ВІЗИТЕ́Р книжн., ВІДВІ́ДАЧ рідко, ПРИХО́ЖИЙ розм. Там (у коридорі) уже сиділо кілька відвідувачів, ждучи своєї черги (В. Кучер); Зустріла Липського Кіра Василівна з підкресленою гостинністю. Все-таки це не звичайний візитер (П. Кочура); Одвідачі кидаються прощатися з в'язнями (Леся Українка); — А, добрий день, докторе! — скрикнув прихильно пан.. і, не встаючи з крісла, простяг прихожому свою руку на привітання (І. Франко). — Пор. 1. гість.

Значення в інших словниках

1. відвідач — відві́дач іменник чоловічого роду, істота відвідувач рідко  Орфографічний словник української мови
2. відвідач — <�частий> гість, бувалець, звиклий відвідувати, о. на відвідинах.  Словник синонімів Караванського
3. відвідач — -а, ч., рідко. Те саме, що відвідувач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відвідач — ВІДВІ́ДАЧ, а, ч., рідко. Те саме, що відві́дувач. У хаті загомоніли веселіш, не так вже побагату набігає одвідачів... (Марко Вовчок); Одвідачі кидаються прощатися з в'язнями (Леся Українка).  Словник української мови у 20 томах
5. відвідач — ВІДВІ́ДАЧ, а, ч., рідко. Те саме, що відві́дувач. У хаті загомоніли веселіш, не так вже побагату набігає одвідачів… (Вовчок, І, 1955, 157); Одвідачі кидаються прощатися з в’язнями (Л. Укр., II, 1951, 503).  Словник української мови в 11 томах
6. відвідач — Відвідач, -ча м. Посѣтитель. Не так вже по багато набігає одвідачів. МВ. (О. 1862. І. 84).  Словник української мови Грінченка