відтавати

ВІДТАВА́ТИ (ставати незамерзлим), РОЗМЕРЗА́ТИСЯ, РОЗМОРО́ЖУВАТИСЯ, ВІДМЕРЗА́ТИ, ПРОТАВА́ТИ (на якусь глибину); ОБТАВА́ТИ (під дією тепла звільнятися з країв від льоду, снігу). — Док.: відта́нути, розме́рзнутися, розме́рзтися, розморо́зитися, відме́рзнути, відме́рзти, прота́нути, обта́нути. За яких-небудь кілька днів усе прийшло в рух, відтавало, пробуджувалось, овіяне теплим вітром (О. Гончар); Під першим громом розмерзається земля! (М. Стельмах); Морожена риба краще розморожується в підсоленій воді; Під чобітьми протане сніг — знов шуміть голубій весні (М. Рудь); Дорога пішла поміж чагарником, придавлена до землі важкими брилами мерзлого снігу, що обтавали по краях (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. відтавати — відтава́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відтавати — -таю, -таєш, недок., відтанути, -ну, -неш, док. 1》 Розморожуватися під дією тепла. || Звільнятися від снігу або льоду під дією тепла. 2》 перен. Виходити зі стану заціпеніння, туги, жалю і т. ін.; утрачати суворість, холодність; пом'якшуватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. відтавати — хохл. (оттаівать) танути танути, витанувати, витанути, повитанувати, дотанувати, дотанути, подотанувати, натанувати, натанути, понатанувати, обтанувати, обтанути, пообтанувати, потанувати, потанути, станувати, станути, постанувати, відмерзати...  Словник чужослів Павло Штепа
4. відтавати — ВІДТАВА́ТИ, таю́, тає́ш, недок., ВІДТА́НУТИ, ну, неш, док. 1. Розморожуватися під дією тепла. І полем, і лугом весна керувала! Я чув, як холодна земля одтавала (Я. Щоголів); Заморожене філе риби відтає при кімнатній температурі без води (з наук.-попул.  Словник української мови у 20 томах
5. відтавати — ВІДТАВА́ТИ, таю́, тає́ш, недок., ВІДТА́НУТИ, ну, неш, док. 1. Розморожуватися під дією тепла. І полем, і лугом весна керувала! Я чув, як холодна земля одтавала (Щог., Поезії, 1958, 294); Морожене рибне філе відтає при кімнатній температурі без води (Укр.  Словник української мови в 11 томах
6. відтавати — Відтавати, -таю, -єш сов. в. відтанути, -ну, -неш, гл. Оттаивать, оттаять.  Словник української мови Грінченка