відтягнути

ВИ́ДОВЖИТИ (зробити довшим, збільшити довжину чого-небудь), ВИ́ТЯГТИ, ВИ́ТЯГНУТИ, РОЗТЯГТИ́, РОЗТЯГНУ́ТИ (зробити довшим або більшим за розміром); ВІДТЯГТИ́, ВІДТЯГНУ́ТИ (куючи). — Недок.: видо́вжувати, витяга́ти, витя́гувати, розтяга́ти, розтя́гувати, відтяга́ти, відтя́гувати. Кошарний, не підводячись із стільця, видовжив шию, глянув у вікно (П. Загребельний); З панським свого язика не рівняй: коли довгий, то прикоротять, коли короткий — витягнуть (прислів'я); Весела усмішка розтягнула їм лиця (М. Коцюбинський); Як розтяг баян Микола.. згуртувалася довкола вся рідня велика (М. Упеник); І третій (син) — не для забавки — для захисту орача, із лишку тієї плавки важкого відтяг меча (М. Рудь).

ВІДТЯГА́ТИ (тягнучи, переміщати в інше місце), ВІДТЯ́ГУВАТИ, ВІДСУВА́ТИ, ВІДВОЛІКА́ТИ (переміщати волочачи). — Док.: відтягти́, відтягну́ти, відсу́нути, відволокти́ (відволікти́). Тепер тільки довбали і викочували, відтягали та відносили вбік важкі бути, які вдавалося відколоти (Д. Ткач); Відтягнула (Софія) крісло від столу (О. Кобилянська); Гамза одсував ліжка, порався в шафі (В. Кучер); Я вже живосилом одволокла Катрю од дверей хатніх (Марко Вовчок).

ВІДТЯГА́ТИ (тягнути вниз своєю вагою), ВІДТЯ́ГУВАТИ, ОБТЯ́ГУВАТИ, ПОХИЛЯ́ТИ. — Док.: відтягти́, відтягну́ти, обтягну́ти (обтягти́), похили́ти. Дві чорних важких коси відтягали назад дівочу голову (М. Стельмах); На петельці в нього теліпалась карбідка і навкіс обтягувала піджак (О. Гуреїв); Грона похилили гіллячку, на землі лежать бідні (М. Коцюбинський).

ВІДКЛАДА́ТИ (призначати здійснення, проведення чого-небудь на інший час), ПЕРЕНО́СИТИ, ВІДСТРО́ЧУВАТИ, ВІДТЯГА́ТИ, ВІДТЯ́ГУВАТИ, ВІДВОЛІКА́ТИ рідше. — Док.: відкла́сти, перенести́, відстро́чити, відтягти́, відтягну́ти, відволікти́, відволокти́. Тільки не відкладай надовго вияснення сеї справи (Леся Українка); — Чим же кінчилось засідання? — нетерпляче звернувся Павло до Левченка. — Не кінчилось. Перенесли на завтра (А. Головко); Він не зняв своєї погрози — пообіцяв лише відстрочити кару до повернення загонів (Д. Міщенко); Коген.. відтягає з дня на день із своїм приїздом (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. відтягнути — відтягну́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. відтягнути — Відтягну́ти, відтяга́ти. Відняти, відрахувати. Стан пожичок для членів. Се робить ся так, що відтягає ся суму, сплачену на довги, від суми уділених пожичок (См.  Українська літературна мова на Буковині
3. відтягнути — див. відтягати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. відтягнути — ВІДТЯГНУ́ТИ див. відтя́гувати.  Словник української мови у 20 томах
5. відтягнути — відтяга́ти / відтягти́ (відтягну́ти) час. Зволікати здійснення чого-небудь. Вони (махновці) добре знали умови переходу через Сиваш і тільки відтягали час, боячись якоїсь пастки (Ю. Яновський). (і) го́лосу не відтя́гне. Дуже слабий.  Фразеологічний словник української мови
6. відтягнути — ВІДТЯГНУ́ТИ див. відтяга́ти.  Словник української мови в 11 томах