відтінок
ВІДТІ́НОК (один із різновидів відповідного кольору за ступенем яскравості; додаткове забарвлення на тлі основного), ВІДЛИ́В, ПІВТО́Н, ПО́ЛИСК, ВИ́ЛИСК, ВІ́ДЛИСК, ПЕРЕЛИ́В, ВІ́ДТІНЬ діал., СУ́ТІНКИ рідше. Села, заховані в садах, гаї вигравали всіма відтінками зелені (В. Гжицький); Сірі тіні набрали блакитних та рожевих відтінків (Ю. Яновський); Ось уже затремтів рожевий, з перловим відливом схід (М. Стельмах); Зір полонили і чарували ніжні півтони — тьмяно-білі і сині... (Т. Масенко); Кучері.. на диво чорні, з синюватим вилиском (О. Донченко); Цвітуть Карпати восени, грають переливами всіх барв, ще краще, ніж весною (В. Кучер); Кожний тон і кожний відтінь — се момент один, промінчик (І. Франко); Все було залите таким гарячим маревом і прикрите таким легким сивим туманом, що всі сутінки, всі кольори ніби зливались докупи (І. Нечуй-Левицький).
ВІДТІ́НОК (незначна видозміна, тонка різниця, додаткове нашарування в чому-небудь), НЮА́НС, НАЛІ́Т чого, який, ПРИ́СМАК. Голос у старої пом'якшав, набрав теплих, задушевних відтінків (О. Донченко); Хлопець окмітовував найтонші нюанси поведінки Ясногорської і Черниша (О. Гончар); Наліт чогось показного був і в мові його (І. Рябокляч); Семенові зробилося немов би ніяково за іронічний присмак своєї репліки (Л. Смілянський). — Пор. 1. заба́рвлення.
ЗАБА́РВЛЕННЯ (специфічна, своєрідна риса чого-небудь), ЗАБА́РВЛЕНІСТЬ, БА́РВА перев. мн., ОБА́РВЛЕННЯ, КОЛОРИ́Т, ТОН, ОКРА́СКА розм. Можна буде історію ту подати з гумористичним забарвленням, щоб не так уразити (А. Головко); Знаєте, я починаю думати, що ми мало дбаємо в оповіданнях з народного життя про український колорит (М. Коцюбинський); Загальний тон корчми — було першенство (зверхність) чорних хлопців (опришків), їх вищість над сими "домарєтами" (домосідами) (Г. Хоткевич); Сюжетом інтермедій дуже часто були міжнародні, мандруючі анекдоти, фабліо та новели, та, проте, вони являлись у нас в локальній окрасці, героями їх були наші селяни, школярі (І. Франко). — Пор. 2. відті́нок.
КО́ЛІР (світловий тон чого-небудь), БА́РВА, ЗАБА́РВЛЕННЯ, ЗАБА́РВЛЕНІСТЬ, ОБА́РВЛЕННЯ, ФА́РБА розм., ОФА́РБЛЕННЯ розм.; МАСТЬ (забарвлення волосяного покриву тварини). А нам же треба, нам же треба Ростить поезії плоди, — Могутніх рим під гуркіт неба, Під колір неба і води (А. Малишко); Шати на ньому барви мулу (Леся Українка); Мартинюк лежав і думав, що ось його волосся починає втрачати своє забарвлення (Л. Дмитерко); Море — пустельний степ одного обарвлення й одного запаху (Ю. Яновський); Аеродром. Ліворуч — гайок, прибраний першими золотавими фарбами осені (І. Микитенко); Далеко серед моря бовтався пароплав-база для обслуговування підводного човна. Він часто міняв офарблення і назву (М. Трублаїні); Кобила під ним аж горіла золотою мастю (Ю. Яновський). — Пор. 1. відті́нок.
Словник синонімів української мови