віс

I. БИК (самець корови); БУГА́Й (племінний бик); ВІЛ, КРУТОРО́ГІ мн., фольк. (кастрований бик, якого використовують як тяглову силу); ТУР (вимерлий дикий бик). В артільному дворі біля волярні Тимко побачив розлиганих биків (Григорій Тютюнник); Широким.. шляхом тягнеться валка чумацьких маж. Круторогі ступають поважно (В. Самійленко).

Значення в інших словниках

1. віс — віс іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови