віслюк
ОСЕ́Л (свійська робоча тварина), ВІСЛЮ́К, ОСЛЮ́К розм., ІША́К розм.; ОНА́ГР, КУЛА́Н (дикий). Кричав десь осел. Крик ослюка бився поміж опунцій, такий же колючий, як і вони (М. Коцюбинський); Позаду всіх озброєні ножами греки похмуро тягли артилерію на віслюках (О. Гончар); Все частіше нам назустріч трапляються низенькі ішаки, навантажені дровами (М. Нагнибіда); Коли дикий онагр або сарна заблукають до людських домівок — горе їм! (А. Кримський); Кулани — стадні тварини.
Словник синонімів української мови