Словник синонімів української мови

вість

ПОВІДО́МЛЕННЯ (те, що доводять до чийогось відома, сповіщають комусь), ЗВІ́СТКА, ВІ́СТКА, ВІСТЬ, ІНФОРМА́ЦІЯ, ІНФОРМУВА́ННЯ, ПОГОЛО́СКА (ПОГОЛО́СОК) розм., ПОГУ́ДКА розм., ОБВІ́СТКА заст., РЕЛЯ́ЦІЯ заст., книжн., ЗВІДО́МЛЕННЯ заст., ВІ́ДА діал.; ПОВІ́СТКА, ОПОВІ́ЩЕННЯ, ОПОВІ́СТКА діал. (перев. коротке письмове); ДО́ПОВІДЬ, ВІ́ДЧИТ заст. (прилюдне на певну тему); РЕФЕРА́Т (коротке усне або письмове, перев. наукове); РА́ПОРТ, ДОНЕ́СЕННЯ (офіційне, адресоване вищій інстанції); ДЕПЕ́ША (термінове офіційне); БЮЛЕТЕ́НЬ (коротке офіційне). Лише на другий день Даву одержав повідомлення, що Багратіон з усіма полками переправився на лівий берег Дніпра (П. Кочура); Звістка про те, що приїхав Тарас, швидко рознеслася по селу (О. Іваненко); А весною цією по добрій годині вістка в синім конверті в артіль прибула... (М. Нагнибіда); З найдальших фронтів повернулись сини І всі вже прийшли похоронні. Лиш він не поверне. Даремно шукать, І кликать, і ждати на вісті (Б. Олійник); Фрунзе присів край столу, вислуховуючи інформацію начштабу про становище на Литовському півострові (О. Гончар); Пущено було по місту поголоску, що сьогодні засідання суду (П. Колесник); — А з Бобриків знов поголосок... погромили там панську пасіку... (Марко Вовчок); Абсест сказав, яка погудка (І. Котляревський); (Козека:) Великий караван З товарами прийшов із Перекопа, Тобі купці обвістку принесли (І. Кочерга); З відчаєм і ненавистю думав коронний гетьман, яку реляцію писати йому тепер королю (Н. Рибак); (Гуральський (до Адама):) Свої звідомлення для мене передавайте, як досі, через умовлену книгарню (Мирослав Ірчан); Кожного дня молодиця й дівчинка стрічали кожне обличчя, чи не несе воно страшної віди (Марко Вовчок); Через неділь дві прислали мені повістку, що губернатор утвердив вибори (О. Стороженко); Не раз було зверталися до мене солдатки, щоб прочитати немудрого листа з фронту або страшне оповіщення про смерть чоловіка (Є. Кравченко); Він прочитував цілу газету від заголовка аж до оповісток (Лесь Мартович); Мічурін був викликаний у Москву в Раднарком для доповіді (О. Довженко); Відчит мій сподобався і тепер маю його десь надрукувати (Леся Українка); — Ти не домашні завдання виконуєш, а готуєш кожного разу реферати (О. Донченко); Політрук вислухав короткий рапорт ординарця з батальйону про призначення старшого лейтенанта, товариша Билини, командиром роти (І. Ле); Він наказав другому бійцеві нести донесення через фронт (О. Копиленко); Генерал-губернатор вважав за необхідне послати з депешами особливої ваги в головну його величності штаб-квартиру Івана Петровича Котляревського (А. Хорунжий). — Пор. чу́тка.

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. вість — (ость): залізний прилад, яким гуцули-рибалки пробивають рибу [IV] — Вість (ость) є в поясненнях тільки гуцульським знаряддям, яким пробивають рибу (527). Тимчасом це — загальнослов’янське рибальське знаряддя12 (пор. польсь. ość, серб. остан і т. д.).  Словник з творів Івана Франка
  2. вість — вість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
  3. вість — Вість. Звістка, повідомлення. Сю вість зі Львова заперечують рішучо черновецкі сфери войскові (Б., 1895, 14, 4) // пол. wieść — звістка, чутка, поголос; рос. весть — звістка, новина, повідомлення.  Українська літературна мова на Буковині
  4. вість — |з|вістка, д. віда, (непевна) чутка, поголоска; мн. ВІСТІ, повідомлення, новини; вістонька, вісточка.  Словник синонімів Караванського
  5. вість — [в'іс'т'] -т'і, ор. -т'у, мн. в'іс'т'і, в'істей, д. в'іс'т'ам  Орфоепічний словник української мови
  6. вість — -і, ж. 1》 Звістка, повідомлення. Без вісті пропасти (зникнути) — безслідно зникнути (про людину). Останні вісті — найновіші, найсвіжіші повідомлення. 2》 тільки мн. Складова частина назв деяких періодичних видань.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. вість — ВІСТЬ, і, ж. 1. Звістка, повідомлення. Як мати вість таку почула, То тілько [тільки] вічно не заснула (І. Котляревський); Недобрі вісті приносили газети з Далекого Сходу, з війни (А.  Словник української мови у 20 томах
  8. вість — див. вістка; звістка  Словник синонімів Вусика
  9. вість — (а́ні) ні слу́ху, (а́ні) ні ду́ху про кого—що, від кого—чого і без додатка. Нічого невідомо про кого-, що-небудь. Узяли її (Парасчиного) Федора та як погнали (на війну), то аж уже третій рік ні слуху, ні духу!...  Фразеологічний словник української мови
  10. вість — Вість, ві́сти, ві́сті, ві́стю; ві́сті, вісте́й, ві́стя́м  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. вість — ВІСТЬ, і, ж. 1. Звістка, повідомлення. Як мати вість таку почула, То тілько вічно не заснула (Котл., І, 1952, 231); Вісті з фронтів були тяжкі, і Самійло Вихор помітно втрачав рівновагу (Кучер, Чорноморці, 1956, 54).  Словник української мови в 11 томах
  12. вість — Відати, -даю, -єш, (вім, віси, вість) гл. Знать, вѣдать. Не вім, за що їм так довіря князь. Стор. МПр. 97. Ніхто того не відає, як хто обідає. Ном. Та коли б я знала, коли б я відала, що засватана буду. Мет. --------------- Вість, -ти ж. = вістка.  Словник української мови Грінченка