вість

ПОВІДО́МЛЕННЯ (те, що доводять до чийогось відома, сповіщають комусь), ЗВІ́СТКА, ВІ́СТКА, ВІСТЬ, ІНФОРМА́ЦІЯ, ІНФОРМУВА́ННЯ, ПОГОЛО́СКА (ПОГОЛО́СОК) розм., ПОГУ́ДКА розм., ОБВІ́СТКА заст., РЕЛЯ́ЦІЯ заст., книжн., ЗВІДО́МЛЕННЯ заст., ВІ́ДА діал.; ПОВІ́СТКА, ОПОВІ́ЩЕННЯ, ОПОВІ́СТКА діал. (перев. коротке письмове); ДО́ПОВІДЬ, ВІ́ДЧИТ заст. (прилюдне на певну тему); РЕФЕРА́Т (коротке усне або письмове, перев. наукове); РА́ПОРТ, ДОНЕ́СЕННЯ (офіційне, адресоване вищій інстанції); ДЕПЕ́ША (термінове офіційне); БЮЛЕТЕ́НЬ (коротке офіційне). Лише на другий день Даву одержав повідомлення, що Багратіон з усіма полками переправився на лівий берег Дніпра (П. Кочура); Звістка про те, що приїхав Тарас, швидко рознеслася по селу (О. Іваненко); А весною цією по добрій годині вістка в синім конверті в артіль прибула... (М. Нагнибіда); З найдальших фронтів повернулись сини І всі вже прийшли похоронні. Лиш він не поверне. Даремно шукать, І кликать, і ждати на вісті (Б. Олійник); Фрунзе присів край столу, вислуховуючи інформацію начштабу про становище на Литовському півострові (О. Гончар); Пущено було по місту поголоску, що сьогодні засідання суду (П. Колесник); — А з Бобриків знов поголосок... погромили там панську пасіку... (Марко Вовчок); Абсест сказав, яка погудка (І. Котляревський); (Козека:) Великий караван З товарами прийшов із Перекопа, Тобі купці обвістку принесли (І. Кочерга); З відчаєм і ненавистю думав коронний гетьман, яку реляцію писати йому тепер королю (Н. Рибак); (Гуральський (до Адама):) Свої звідомлення для мене передавайте, як досі, через умовлену книгарню (Мирослав Ірчан); Кожного дня молодиця й дівчинка стрічали кожне обличчя, чи не несе воно страшної віди (Марко Вовчок); Через неділь дві прислали мені повістку, що губернатор утвердив вибори (О. Стороженко); Не раз було зверталися до мене солдатки, щоб прочитати немудрого листа з фронту або страшне оповіщення про смерть чоловіка (Є. Кравченко); Він прочитував цілу газету від заголовка аж до оповісток (Лесь Мартович); Мічурін був викликаний у Москву в Раднарком для доповіді (О. Довженко); Відчит мій сподобався і тепер маю його десь надрукувати (Леся Українка); — Ти не домашні завдання виконуєш, а готуєш кожного разу реферати (О. Донченко); Політрук вислухав короткий рапорт ординарця з батальйону про призначення старшого лейтенанта, товариша Билини, командиром роти (І. Ле); Він наказав другому бійцеві нести донесення через фронт (О. Копиленко); Генерал-губернатор вважав за необхідне послати з депешами особливої ваги в головну його величності штаб-квартиру Івана Петровича Котляревського (А. Хорунжий). — Пор. чу́тка.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вість — (ость): залізний прилад, яким гуцули-рибалки пробивають рибу [IV] — Вість (ость) є в поясненнях тільки гуцульським знаряддям, яким пробивають рибу (527). Тимчасом це — загальнослов’янське рибальське знаряддя12 (пор. польсь. ość, серб. остан і т. д.). Словник з творів Івана Франка
  2. вість — вість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. вість — Вість. Звістка, повідомлення. Сю вість зі Львова заперечують рішучо черновецкі сфери войскові (Б., 1895, 14, 4) // пол. wieść — звістка, чутка, поголос; рос. весть — звістка, новина, повідомлення. Українська літературна мова на Буковині
  4. вість — |з|вістка, д. віда, (непевна) чутка, поголоска; мн. ВІСТІ, повідомлення, новини; вістонька, вісточка. Словник синонімів Караванського
  5. вість — [в'іс'т'] -т'і, ор. -т'у, мн. в'іс'т'і, в'істей, д. в'іс'т'ам Орфоепічний словник української мови
  6. вість — -і, ж. 1》 Звістка, повідомлення. Без вісті пропасти (зникнути) — безслідно зникнути (про людину). Останні вісті — найновіші, найсвіжіші повідомлення. 2》 тільки мн. Складова частина назв деяких періодичних видань. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. вість — ВІСТЬ, і, ж. 1. Звістка, повідомлення. Як мати вість таку почула, То тілько [тільки] вічно не заснула (І. Котляревський); Недобрі вісті приносили газети з Далекого Сходу, з війни (А. Словник української мови у 20 томах
  8. вість — див. вістка; звістка Словник синонімів Вусика
  9. вість — (а́ні) ні слу́ху, (а́ні) ні ду́ху про кого—що, від кого—чого і без додатка. Нічого невідомо про кого-, що-небудь. Узяли її (Парасчиного) Федора та як погнали (на війну), то аж уже третій рік ні слуху, ні духу!... Фразеологічний словник української мови
  10. вість — Вість, ві́сти, ві́сті, ві́стю; ві́сті, вісте́й, ві́стя́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. вість — ВІСТЬ, і, ж. 1. Звістка, повідомлення. Як мати вість таку почула, То тілько вічно не заснула (Котл., І, 1952, 231); Вісті з фронтів були тяжкі, і Самійло Вихор помітно втрачав рівновагу (Кучер, Чорноморці, 1956, 54). Словник української мови в 11 томах
  12. вість — Відати, -даю, -єш, (вім, віси, вість) гл. Знать, вѣдать. Не вім, за що їм так довіря князь. Стор. МПр. 97. Ніхто того не відає, як хто обідає. Ном. Та коли б я знала, коли б я відала, що засватана буду. Мет. --------------- Вість, -ти ж. = вістка. Словник української мови Грінченка