гегемон

ВОЖДЬ (ідейний і політичний керівник партії, класу, громадського руху), ЛІ́ДЕР, КЕРМА́НИЧ уроч., ГЕГЕМО́Н книжн. Пролетарські вожді; Особливо запеклою суперечка буває тоді, коли поет — не лише поет, а й політичний діяч, народний вождь (М. Рильський); Лідери політичних партій; Керманич країни.

Значення в інших словниках

1. гегемон — гегемо́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. гегемон — -а, ч. Той, хто очолює що-небудь, є головною рушійною силою чогось; керівник, вождь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. гегемон — Володар, пан, див. самодержець, диктатор  Словник чужослів Павло Штепа
4. гегемон — ГЕГЕМО́Н, а, ч., книжн. Той, хто очолює кого- або що-небудь, є головною рушійною силою чогось; керівник, вождь. Прагнення стати на чолі людства, обійняти позицію гегемона його культурного розвитку не захоплювали кращих діячів української культури (з наук.  Словник української мови у 20 томах
5. гегемон — гегемо́н (від грец. ήγεμών – вождь) керівник, той, що є рушійною силою чогось, носій гегемонії.  Словник іншомовних слів Мельничука
6. гегемон — Гегемо́н, -на; -мо́ни, -нів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. гегемон — ГЕГЕМО́Н, а, ч. Той, хто очолює що-небудь, є головною рушійною силою чогось; керівник, вождь. Головний підсумок революції Ленін бачив у тому, що пролетаріат завоював роль гегемона в демократичній революції (Біогр.  Словник української мови в 11 томах
8. гегемон — рос. гегемон (від грец. hegemon- вождь) — керівник, той, хто є рушійною силою чогось, носій гегемонії.  Eкономічна енциклопедія