гегемон
ГЕГЕМО́Н, а, ч., книжн.
Той, хто очолює кого- або що-небудь, є головною рушійною силою чогось; керівник, вождь.
Прагнення стати на чолі людства, обійняти позицію гегемона його культурного розвитку не захоплювали кращих діячів української культури (з наук. літ.);
Етнос стає нацією, коли він творить державу, а в цій державі стає гегемоном (з публіц. літ.);
Гегемон часто стає заручником свого статусу, який, у свою чергу, визначається особливостями розвитку міжнародних відносин (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)