глушець

ГЛУХА́Р (великий птах родини тетеревових), ГЛУХИ́Й ТЕТЕРУ́К (ТЕТЕРЮ́К), ГЛУХА́ ТЕТЕ́РЯ, ГЛУШЕ́ЦЬ діал., ГО́ТУ́Р діал. На лісових проталинах токували вже ранніми ранками глухарі і косачі (В. Гжицький); Війна прийшла, війна! У віковічний бір, Де бульботав глушець і вив неситий звір (переклад М. Рильського); Дуже досвіта, ще й не зоріло, пішов дід Максим на засідку на готура (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. глушець — глуше́ць іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. глушець — -шця, ч., зах. Льон.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. глушець — ГЛУШЕ́ЦЬ, шця́, ч. Те саме, що глуха́р 1. – Зима все з'їсть! І ще запросить! – озвався дід сокільник, тримаючи за коралеві голівки тяжких глушців (Н. Королева).  Словник української мови у 20 томах
4. глушець — див. глухий  Словник синонімів Вусика
5. глушець — Глушець, -шця м. Лень, Linum usitatissimum. Вх. Уг. 233.  Словник української мови Грінченка