глушина
ГЛУШИНА́ (віддалені від культурних центрів місця), ЗА́КУТОК, ГЛУХИ́Й КУТО́К, ГЛУХИ́Й ЗА́КУТОК, ПУ́ЩА, БЕЗЛЮ́ДДЯ, ГЛУХОМА́НЬ розм., ЗА́КУТЕНЬ розм., ДИЧИНА́ розм., ДИЧА́ВИНА розм., ВЕДМЕ́ЖИЙ ЗА́КУТОК розм., ВЕДМЕ́ЖИЙ КУТ розм., ЗАКУ́ТИНА діал., ЗА́СТУМ діал.; ГЛИБИ́НКА, ДІРА́ зневажл. (віддалений від чого-небудь пункт). Як селюк, що виріс у глушині, Улас відчував розгубленість перед великим містом (Григорій Тютюнник); Він побував в усіх закутках земної кулі (М. Трублаїні); Сталося дивне диво: занехаяний та похований наш спів.. перейшов з глухих кутків та широких степів у ясні палати (Панас Мирний); На тлі блакитного неба сяє дівоче вбрання, вишите часом з таким бездоганним смаком, якому позаздрили б і принцеси, коли є ще такі десь по глухих закутках Європи (О. Довженко); Ясь підвівся і почав прощатись. Дами заворушились і просили навідуватись до їх в сільську пущу (І. Нечуй-Левицький); Інженерові не знайти роботи в цім безлюдді (І. Ле); Живан хоче бачити Поліську низовину золотим дном.. Такою хоче бачити свою глухомань всякий сучасний поліщук (В. Земляк); Село наше у закуті такому, що ніхто туди не зайде (Словник Б. Грінченка); — Хоч тут і село, й дичина, але в нас можна почути найкращих італійських і німецьких композиторів (І. Нечуй-Левицький); (Ружний:) Глянь — кипить робота! А була пустиня, дичавина (Я. Мамонтов); — Дивлюся я на вас, мадмуазель Маруся, — заговорив співчутливо ротмістр, — і думаю собі, яке ваше справді безрадісне життя в цьому ведмежому закутку (С. Добровольський); Іще ввижалась ніч велика, Матронівки ведмежий кут (А. Малишко); Електрика пройме глибінь старих закутин (М. Рильський); Тікали міщане з городів геть і козакували по тих застумах, де їх не досягала панська шаблюка (П. Куліш); Сухолітівка, як кажуть жартома, найглухіша глушина, одне слово — глибинка (з газети); Розкажіть мені краще про Орську фортецю. Певно, це якась глуха діра, якщо запроторив мене туди наш "благочестивий, самодержавніший"? (З. Тулуб). — Пор. перифері́я.
ПЕРИФЕРІ́Я (місця, віддалені від столиці, від центрів країни), ПРОВІ́НЦІЯ, МІСЦЯ́ мн., розм. (у прийменникових конструкціях). Люди останнє витрачали на дорогу в надії, що на периферії їм легше вдасться знайти працю (Ірина Вільде); — Так багато чекали від пікніка, а вийшло.. пшик. У вас на провінції завжди так улаштовують пікніки? (М. Хвильовий); Багато цікавого розповідають товариші з місць (А. Головко). — Пор. 1. глушина́.
ХА́ЩІ мн. (густий непрохідний ліс, чагарник тощо), ХА́ЩА, НЕ́ТРІ мн., НЕ́ТРИЩА мн., ГЛУШИНА́, ДЕ́БРІ мн., ГЛУШ рідше, ГЛУХОМА́НЬ розм., ХАЩИНА́ діал., БЕ́ЗСЛИХИ мн. діал., ШАЛИНА́ діал. Що далі, то все.. вищі сосни, дикіші хащі (Г. Хоткевич); Звернув (Кудря) коня з дороги в найгустішу хащу дубових кущів і випріг (І. Ле); Мовчки пробиралася половецька дружина непрохідними нетрями, дебрями (І. Франко); Вперше бачу такі тернові нетрища (О. Копиленко); Загін ледве перебрався через ярок і потрапив у таку дику глушину, що офіцер спинив коня і озирнувся (О. Донченко); У глуш залазила (дівчинка) густу, грибочки там знаходила (Н. Забіла); Гучне ревище згойднуло соснові верховіття, погнало в лісову глухомань волохаті тумани (Ю. Бедзик); Безлюдна й глуха місцевість. Тихо зітхають непролазні хащини, жарко парують вологі скелі (П. Воронько); Там, по суворих диких верхах, десь в безводах, в безслихах гніздиться всяка мара, ворожа сила, з якою тяжко боротись (М. Коцюбинський); Повів його у лісі не стежками, а шалиною (Словник Б. Грінченка); Вітерець.. розпанахав тишу і подався шалиною, розбуркуючи сонну птицю (Григір Тютюнник). — Пор. за́рості.
Словник синонімів української мови