горлянка
ГО́РЛО (передня частина шиї, в середині якої знаходиться початок стравоходу і дихальних шляхів), ГОРЛЯ́НКА розм., ГОРТА́НКА діал. Сухий кусок горло дере (прислів'я); — Хіба ж полізе шматок у горлянку? (А. Головко); Куди чоловік не потелепав би за тими крейцарищами, аби тілько деруном як гортанку загатити (С. Ковалів).
ГОРТА́НЬ (верхня частина дихального горла), ГОРЛЯ́НКА розм., ГОЛОСНИ́ЦЯ діал. Голоси жіночі гули соромливо — ніхто не співав на всю гортань (Г. Косинка); А голос який мав..! Аж дивуєшся було — як воно Господь такому маленькому чоловікові та дасть таку горлянку (Г. Хоткевич); Дурний, хто, помилок лякаючись, Не сміє братися до діла, — Так, як би я не їв, лякаючись, Щоб кришка в голосницю не влетіла (І. Франко).
Словник синонімів української мови