горлянка
ГОРЛЯ́НКА, и, ж., розм. Те саме, що го́рло 1.
Наливайко помітив рухливий гострий кадик на худій горлянці коваля (Ле, Наливайко, 1957, 112);
Щось клекотіло йому в грудях, булькало в горлянці (Тулуб, Людолови, І, 1957, 338);
*Образно. Обвал, як добра пробка, увійшов у горлянку розколини (Перв., Невигадане життя, 1958, 89).
◊ Наступа́ти (наступи́ти) на горля́нку див. наступа́ти;
Перегри́зти горля́нку див. перегриз́ти.
Словник української мови (СУМ-11)