горлянка
ГОРЛЯ́НКА, и, ж., розм. Те саме, що го́рло 1.
Наливайко помітив рухливий гострий кадик на худій горлянці коваля (Ле, Наливайко, 1957, 112);
Щось клекотіло йому в грудях, булькало в горлянці (Тулуб, Людолови, І, 1957, 338);
*Образно. Обвал, як добра пробка, увійшов у горлянку розколини (Перв., Невигадане життя, 1958, 89).
◊ Наступа́ти (наступи́ти) на горля́нку див. наступа́ти;
Перегри́зти горля́нку див. перегриз́ти.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- горлянка — горля́нка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- горлянка — -и, ж., розм. Те саме, що горло 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- горлянка — ГОРЛЯ́НКА, и, ж., розм. Те саме, що го́рло 1. Щось клекотіло йому в грудях, булькало в горлянці (З. Тулуб); Наливайко помітив рухливий гострий кадик на худій горлянці коваля (Іван Ле); Дві колісниці .. Словник української мови у 20 томах
- горлянка — див. горло Словник синонімів Вусика
- горлянка — вчепи́тися в горля́нку кому, грубо. Вступити з ким-небудь у гостру полеміку, сварку, непримиренний конфлікт, настирливо домагаючись чогось. Фразеологічний словник української мови
- горлянка — ГО́РЛО (передня частина шиї, в середині якої знаходиться початок стравоходу і дихальних шляхів), ГОРЛЯ́НКА розм., ГОРТА́НКА діал. Сухий кусок горло дере (прислів'я); — Хіба ж полізе шматок у горлянку? (А. Словник синонімів української мови
- горлянка — Горля́нка, -нки, -нці; -ля́нки, -нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- горлянка — Горлянка, -ки ж. 1) Горло. Стор. І. 48. У роті пересохло, аж торохтить горлянка, мов та гусяча, що баби на неї клубки мотають. Мир. Пов. II. 61. Любив неборак і яку кватирку в горлянку вилить. Св. Л. 169. Словник української мови Грінченка