горлянка

Значення в інших словниках

1. горлянка — горля́нка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
2. горлянка — -и, ж., розм. Те саме, що горло 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. горлянка — ГОРЛЯ́НКА, и, ж., розм. Те саме, що го́рло 1. Щось клекотіло йому в грудях, булькало в горлянці (З. Тулуб); Наливайко помітив рухливий гострий кадик на худій горлянці коваля (Іван Ле); Дві колісниці .. Словник української мови у 20 томах
4. горлянка — див. горло Словник синонімів Вусика
5. горлянка — вчепи́тися в горля́нку кому, грубо. Вступити з ким-небудь у гостру полеміку, сварку, непримиренний конфлікт, настирливо домагаючись чогось. Фразеологічний словник української мови
6. горлянка — ГО́РЛО (передня частина шиї, в середині якої знаходиться початок стравоходу і дихальних шляхів), ГОРЛЯ́НКА розм., ГОРТА́НКА діал. Сухий кусок горло дере (прислів'я); — Хіба ж полізе шматок у горлянку? (А. Словник синонімів української мови
7. горлянка — ГОРЛЯ́НКА, и, ж., розм. Те саме, що го́рло 1. Наливайко помітив рухливий гострий кадик на худій горлянці коваля (Ле, Наливайко, 1957, 112); Щось клекотіло йому в грудях, булькало в горлянці (Тулуб, Людолови, І, 1957, 338); *Образно. Словник української мови в 11 томах
8. горлянка — Горлянка, -ки ж. 1) Горло. Стор. І. 48. У роті пересохло, аж торохтить горлянка, мов та гусяча, що баби на неї клубки мотають. Мир. Пов. II. 61. Любив неборак і яку кватирку в горлянку вилить. Св. Л. 169. Словник української мови Грінченка