горлянка
ГОРЛЯ́НКА, и, ж., розм.
Те саме, що го́рло 1.
Щось клекотіло йому в грудях, булькало в горлянці (З. Тулуб);
Наливайко помітив рухливий гострий кадик на худій горлянці коваля (Іван Ле);
Дві колісниці .. мчали серед куряви, серед божевільного крику сотні тисяч горлянок (П. Загребельний);
* Образно. Обвал, як добра пробка, увійшов у горлянку розколини (Л. Первомайський).
Де́рти (надира́ти) го́рло (горля́нку) див. де́рти.
◇ Вчепи́тися в горля́нку див. учепи́тися;
(1) Лу́джена горля́нка в кого, прост. – хтось дуже крикливий.
Коли на курінній раді ділили земельні угіддя, могоричами, підкупами, а то й криком, бо мав луджену горлянку, домагався собі найкращих ділянок... (В. Малик);
На все го́рло <�розм. На всю горля́нку> див. го́рло;
Наступа́ти / наступи́ти на го́рло (зневажл. на горля́нку) див. наступа́ти;
Перегриза́ти (передира́ти) / перегри́зти (переде́рти) го́рло (горля́нку) див. перегриза́ти;
Поперегриза́ти го́рло (горля́нку) див. поперегриза́ти;
Рва́ти го́рло (горля́нку) див. рва́ти.
Словник української мови (СУМ-20)