Словник синонімів української мови

горопашний

НЕЩА́СНИЙ (який не має в житті щастя, радості, який перебуває в горі, біді й викликає співчуття, жаль), БІ́ДНИЙ, БЕЗТАЛА́ННИЙ, БЕЗЩА́СНИЙ рідше, БЕЗДО́ЛЬНИЙ фольк., СЕРДЕ́ШНИЙ (СЕРДЕ́ЧНИЙ рідше), БІДОЛА́ШНИЙ розм., СІРОМА́ШНИЙ розм., ПОБІДЕ́ННИЙ заст.; НЕЩАСЛИ́ВИЙ (у якого життєві обставини склалися невдало, несприятливо); ГОРЬО́ВАНИЙ розм., ГОРОПА́ШНИЙ розм. (який живе в горі, біді); ЗЛОЩА́СНИЙ (який заслуговує на співчуття). Не винна ти, що я не маю долі, Не винна ти, що я така нещасна! (Леся Українка); Бідній сиротині без батька темний, непривітний світ! (І. Франко); І багата я, і вродлива я, Та не маю собі пари, Безталанна я (Т. Шевченко); На його кроки здалеку іржанням обізвалися коні... "Бідненькі вони, певне, пропадають від жаги, і ніхто ж не пожалів сердешну худобину" (М. Стельмах); Мотається, мотається батько сам... знесилений, стомлений, так сумує сердечний (А. Тесленко); — Знайшли той страшний табір, де тисячі бідолашних солдатів умирали за колючим дротом (І. Цюпа); Хто йшов до суду, хоч би правда сто раз була на його боці, тремтів і вважав себе нещасливим, бо "панського суду ніхто не певен" (І. Франко); — Приліг би ти, синку, відпочив трохи... То ж, певно, находився, то ж, видати, намерзся, горопашний (Ю. Збанацький); А скільки вже проплавало гусей там, де втонув злощасний Одіссей! (Л. Костенко). — Пор. 1. невда́тний.

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. горопашний — горопа́шний прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
  2. горопашний — -а, -е, розм. Який живе в горі, біді; бідолашний. || Сповнений горем, бідою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. горопашний — ГОРОПА́ШНИЙ, а, е, розм. Який живе в горі, стражданнях; бідолашний. Тяжкі умови підокупаційного побуту не давали його батькам підстав сподіватись на щось путяще для свого горопашного первістка (С.  Словник української мови у 20 томах
  4. горопашний — див. бідний; бідолаха; нещасливий  Словник синонімів Вусика
  5. горопашний — ГОРОПА́ШНИЙ, а, е, розм. Який живе в горі, біді; бідолашний. — Приліг би ти, синку, відпочив трохи, ще ж час є. То ж, певно, находився, .. намерзся, горопашний (Збан., Єдина, 1959, 34); // Сповнений горем, бідою. — Отже, брате, періщило мене всю цю горопашну мандрівку (Козл., Весн. шум, 1952, 101).  Словник української мови в 11 томах
  6. горопашний — Горопашний, -а, -е Горемычный. Желех.  Словник української мови Грінченка