двоїстий
ПОДВІ́ЙНИЙ (який складається з двох однакових або подібних частин), ДВОЇ́СТИЙ, ДВІЙЧАСТИЙ, ПОДВО́ЄНИЙ, БІНА́РНИЙ спец., книжн., ДВІЙНИ́Й розм. В молодички подвійне підборіддя — воно розкішне, випещене, наче аж припудрене білим густим пушком (Є. Гуцало); На схилі раптом знову натрапили на сліди. Вони розходились широкою двоїстою вилкою (Л. Смілянський); На дереві я побачив підвішені кимсь граблі і дерев'яні двійчасті вила (М. Томчаній); Виставляючи наперед палицю, голова сановито пішов далі. Клочок і Благий, як подвоєна тінь, посунули за ним (П. Панч); Черешні над камінним парапетом; У білій куряві заїжджий двір, А в небі, переймаючи простір, Піднісся Чатир-Даг двійним наметом (М. Зеров).
СУПЕРЕ́ЧЛИВИЙ (який має особливості, якості, несумісні одна з одною або протилежні, невідповідні одна одній), СУПЕРЕ́ЧНИЙ, РОЗБІ́ЖНИЙ, ПОДВІ́ЙНИЙ, ДВОЇ́СТИЙ (з двома різними особливостями); ПОКРУ́ЧЕНИЙ, ПЛУ́ТАНИЙ (такий, у якому важко розібратися, якого важко зрозуміти). Хома Микитович.. замислився: скільки несхожих, суперечливих, та навіть протилежних рис може мати одна людина (Я. Гримайло); В Олі теж наростав неспокій. Суперечні почуття метались в ній. Вона прагнула провалу і — перемоги для Бронка (Ірина Вільде); Як важко розбіжні думки поєднати (Л. Первомайський); Твій погляд розпізнав Подвійну течію його державних справ (М. Зеров); Голда й хотіла, щоб Ліда почала розпитувати про її горе, і боялася цього. Таке двоїсте почуття вимучувало до краю (Д. Ткач); Психіку має (гуцул) покручену, незгадану, многогранну: вибачає такі речі, яких ніхто би не вибачив — і нараз образиться через дурницю, через дрібницю! (Г. Хоткевич); — То отакий у тебе батько, Павлухо, плутаний (А. Головко).
Словник синонімів української мови