двоїстий
ДВОЇ́СТИЙ, а, е.
1. Пов’язаний з двома різними якостями, які часто суперечать одна одній; суперечливий.
Він відчув дивне, двоїсте почуття: глибока повага до цієї людини змішувалася з дратуючою свідомістю того, що розмовляти з нею однак нелегко (Жур., Вел. розмова, 1955, 17).
2. Який має в собі ознаки або властивості двох різних предметів.
Завдяки схрещуванню гібриди мають двоїсту спадковість і тому здебільшого краще пристосовуються до зовнішніх умов оточення (Юним мічур.., 1955, 25);
// Який складається з двох однакових частин; подвійний, двійчастий.
— Ми, мабуть, просто [підемо], — відповів я, кинувши в напрямку колії, що виблискувала двоїстою гадючкою на північний захід (Досв., Вибр., 1959, 34);
Я мандрував у дні колишні новим двоїстим шляхом тим — ішов, схвильований, по лижні і щиро заздрив молодим (Уп., Вірші.., 1957, 144).
Словник української мови (СУМ-11)