двоїстий
ДВОЇ́СТИЙ, а, е.
1. Пов’язаний з двома різними якостями, які часто суперечать одна одній; суперечливий.
Він відчув дивне, двоїсте почуття: глибока повага до цієї людини змішувалася з дратуючою свідомістю того, що розмовляти з нею однак нелегко (Жур., Вел. розмова, 1955, 17).
2. Який має в собі ознаки або властивості двох різних предметів.
Завдяки схрещуванню гібриди мають двоїсту спадковість і тому здебільшого краще пристосовуються до зовнішніх умов оточення (Юним мічур.., 1955, 25);
// Який складається з двох однакових частин; подвійний, двійчастий.
— Ми, мабуть, просто [підемо], — відповів я, кинувши в напрямку колії, що виблискувала двоїстою гадючкою на північний захід (Досв., Вибр., 1959, 34);
Я мандрував у дні колишні новим двоїстим шляхом тим — ішов, схвильований, по лижні і щиро заздрив молодим (Уп., Вірші.., 1957, 144).
Значення в інших словниках
- двоїстий — двої́стий прикметник Орфографічний словник української мови
- двоїстий — Який двоїться; (- почуття) суперечливий, суперечний; (слід від воза) подвійний, двійчастий; пор. ДВОЗНАЧНИЙ. Словник синонімів Караванського
- двоїстий — -а, -е. 1》 Пов'язаний з двома різними якостями, які часто суперечать одна одній; суперечливий. 2》 Який має в собі ознаки або властивості двох різних предметів. || Який складається з двох однакових частин; подвійний, двійчастий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- двоїстий — ПОДВІ́ЙНИЙ (який складається з двох однакових або подібних частин), ДВОЇ́СТИЙ, ДВІЙЧАСТИЙ, ПОДВО́ЄНИЙ, БІНА́РНИЙ спец., книжн., ДВІЙНИ́Й розм. В молодички подвійне підборіддя — воно розкішне, випещене, наче аж припудрене білим густим пушком (Є. Словник синонімів української мови
- двоїстий — Двої́стий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- двоїстий — Двоїстий, -а, -е Двойной. Словник української мови Грінченка