1. Словник української мови в 11 томах

двоїння

ДВОЇ́ННЯ, я, с. Дія за знач. двої́ти і стан за знач. двої́тися.

Дитину, що захворіла на дифтерію, уражає також тимчасовий параліч очних м’язів (двоїння в очах) (Шк. гігієна, 1954, 309).

∆ Двої́ння па́ру — переорювання пару.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. двоїння — двої́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. двоїння — -я, с. Дія за знач. двоїти і стан за знач. двоїтися. Великий тлумачний словник сучасної мови