двоїна
ДВОЇНА́, и́, ж. Граматична категорія (форма) числа, властива деяким давнім мовам, яка вказує на те, що йдеться про два предмети.
Діюча в старій мові форма двоїни на означення двох або парних предметів, рідше трьох чи чотирьох, відмерла (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 306).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- двоїна — двоїна́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- двоїна — -и, ж. Граматична категорія (форма) числа, властива деяким давнім мовам, яка вказує на те, що йдеться про два предмети. Великий тлумачний словник сучасної мови
- двоїна — Двоїна́, -ни́, -ні́, -но́ю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)