дебошувати

БЕШКЕТУВА́ТИ (порушувати порядок, правила пристойності, супроводжуючи це галасом, сваркою, бійкою), ДЕБОШИ́РИТИ рідше, ДЕБОШУВА́ТИ рідко, ГАЛАБУ́РДИТИ діал.; БУШУВА́ТИ розм., БУ́ЙСТВУВАТИ рідко (поводитися нестримано, порушуючи порядок, правила пристойності); ХУЛІГА́НИТИ (грубо порушувати громадський порядок). — Сором ховатися — умів бешкетувати, зумій і відповідь казати (С. Васильченко); Дивується князь, поглядаючи на таку компанію, і питається в гетьмана: — Чи в вас у Січі знай так бушують на бенкетах? (П. Куліш); Дід буйствував ще хлопцем, парубчаком, і як у колодочки вбився — не перемінився, і ось тепер не втихомирився (В. Большак); — Ви що? — обурено закричала Леся. — Хуліганити задумали? Ану геть звідси. Вам що, місця мало? — Хлопці позадкували (А. Хижняк).

Значення в інших словниках

1. дебошувати — дебошува́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. дебошувати — -ую, -уєш, недок., розм., рідко. Учиняти дебош; бешкетувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дебошувати — ДЕБОШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм., рідко. Те саме, що дебоши́рити. Він дебошував проти панів (з легенди); Перед початком футбольного матчу почала дебошувати група агресивно налаштованих місцевих уболівальників (з газ.).  Словник української мови у 20 томах
4. дебошувати — див. пустувати  Словник синонімів Вусика
5. дебошувати — ДЕБОШУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм., рідко. Учиняти дебош; бешкетувати. Він дебошував проти панів (Укр.. казки, легенди… 1957, 444).  Словник української мови в 11 томах