дезертир
УТІКА́Ч (ВТІКА́Ч) (той, хто втік або тікає звідкись), БІ́ГЛИЙ заст., ТІКА́Ч рідше; ДЕЗЕРТИ́Р (перев. з війська, під час воєнних дій). Саме село страх сподобалось мені — в садках, над струмком, із похиленими халупками перших осадчих, утікачів од панщини (М. Коцюбинський); Десять вершників, швидше вітру, полетіли за втікачем (О. Десняк); Троянці з біглими змішались (І. Котляревський); — Коли ви (бійці) в поході де-небудь образите бідного, украдете, пограбуєте, якщо ви будете п'яницями, боягузами чи дезертирами, — я знищу вас як зрадників (О. Довженко).
Словник синонімів української мови