демонстративний

НАВМИ́СНИЙ (який робиться з наміром, свідомо), УМИ́СНИЙ (ВМИ́СНИЙ), ЗУМИ́СНИЙ рідше, НАРОЧИ́ТИЙ, СВІДО́МИЙ (звичайно щодо вартого осуду вчинку); ДЕМОНСТРАТИ́ВНИЙ, ПІДКРЕ́СЛЕНИЙ (на якому спеціально наголошується). Говорити з навмисною суворістю; Коли зачулось знову ніби умисне гучне бряжчання клямкою і ключем, ..він мусив тікати до себе (О. Досвітній); Тую вмисну їдовитість зрозумів і Володимир (А. Кримський); У мистецтві, в літературі, приміром, нарочита, зумисна оригінальність породжує всякі дадаїзми, абстракціонізми і т. п. (М. Рильський); — Мені й Іванові Степановичу щось не хочеться обвинувачень у свідомому шкідництві (Ю. Шовкопляс); Коли в дверях.. з'являється дружина, він їй.. з підкресленою пошаною передає листа (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. демонстративний — демонстрати́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. демонстративний — ДЕМОНСТРАТИВНИЙ – ДЕМОНСТРАЦІЙНИЙ Демонстративний. 1. Який здійснюється з метою вираження протесту проти когось, чогось: демонстративна відмова, демонстративна поведінка.  Літературне слововживання
3. демонстративний — -а, -е. 1》 Який здійснюється з метою демонстрації (у 2 знач.). Демонстративна відмова. || Сповнений демонстрації. 2》 Який супроводиться демонструванням. || Здійснюваний шляхом демонстрації (у 3 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. демонстративний — демонстрати́вний (від лат. demonstrativus – вказуючий, зображуючий) 1. Заснований на демонструванні, наочний. 2. Обманний, удаваний (д. маневр). 3. Визивний (д-а поведінка).  Словник іншомовних слів Мельничука
5. демонстративний — Демонстрати́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. демонстративний — ДЕМОНСТРАТИ́ВНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється з метою демонстрації (у 2 знач.). Демонстративна відмова; // Сповнений демонстрації. [Биков:] Дивіться, як він демонстративно тримає голову. Він весь демонстративний (Довж., І, 1958, 440).  Словник української мови в 11 томах