демонстративний

ДЕМОНСТРАТИ́ВНИЙ, а, е.

1. Який здійснюється з метою демонстрації (у 2 знач.).

Демонстративна відмова;

// Сповнений демонстрації.

[Биков:] Дивіться, як він демонстративно тримає голову. Він весь демонстративний (Довж., І, 1958, 440).

2. Який супроводиться демонструванням;

// Здійснюваний шляхом демонстрації (у 3 знач.).

Значення в інших словниках

1. демонстративний — демонстрати́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. демонстративний — ДЕМОНСТРАТИВНИЙ – ДЕМОНСТРАЦІЙНИЙ Демонстративний. 1. Який здійснюється з метою вираження протесту проти когось, чогось: демонстративна відмова, демонстративна поведінка.  Літературне слововживання
3. демонстративний — -а, -е. 1》 Який здійснюється з метою демонстрації (у 2 знач.). Демонстративна відмова. || Сповнений демонстрації. 2》 Який супроводиться демонструванням. || Здійснюваний шляхом демонстрації (у 3 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. демонстративний — демонстрати́вний (від лат. demonstrativus – вказуючий, зображуючий) 1. Заснований на демонструванні, наочний. 2. Обманний, удаваний (д. маневр). 3. Визивний (д-а поведінка).  Словник іншомовних слів Мельничука
5. демонстративний — НАВМИ́СНИЙ (який робиться з наміром, свідомо), УМИ́СНИЙ (ВМИ́СНИЙ), ЗУМИ́СНИЙ рідше, НАРОЧИ́ТИЙ, СВІДО́МИЙ (звичайно щодо вартого осуду вчинку); ДЕМОНСТРАТИ́ВНИЙ, ПІДКРЕ́СЛЕНИЙ (на якому спеціально наголошується).  Словник синонімів української мови
6. демонстративний — Демонстрати́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)