демонстративний

демонстрати́вний

-а, -е.

1》 Який здійснюється з метою демонстрації (у 2 знач.). Демонстративна відмова.

|| Сповнений демонстрації.

2》 Який супроводиться демонструванням.

|| Здійснюваний шляхом демонстрації (у 3 знач.).

Значення в інших словниках

1. демонстративний — демонстрати́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. демонстративний — ДЕМОНСТРАТИВНИЙ – ДЕМОНСТРАЦІЙНИЙ Демонстративний. 1. Який здійснюється з метою вираження протесту проти когось, чогось: демонстративна відмова, демонстративна поведінка.  Літературне слововживання
3. демонстративний — демонстрати́вний (від лат. demonstrativus – вказуючий, зображуючий) 1. Заснований на демонструванні, наочний. 2. Обманний, удаваний (д. маневр). 3. Визивний (д-а поведінка).  Словник іншомовних слів Мельничука
4. демонстративний — НАВМИ́СНИЙ (який робиться з наміром, свідомо), УМИ́СНИЙ (ВМИ́СНИЙ), ЗУМИ́СНИЙ рідше, НАРОЧИ́ТИЙ, СВІДО́МИЙ (звичайно щодо вартого осуду вчинку); ДЕМОНСТРАТИ́ВНИЙ, ПІДКРЕ́СЛЕНИЙ (на якому спеціально наголошується).  Словник синонімів української мови
5. демонстративний — Демонстрати́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. демонстративний — ДЕМОНСТРАТИ́ВНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється з метою демонстрації (у 2 знач.). Демонстративна відмова; // Сповнений демонстрації. [Биков:] Дивіться, як він демонстративно тримає голову. Він весь демонстративний (Довж., І, 1958, 440).  Словник української мови в 11 томах