дозорчий

НАГЛЯ́ДА́Ч (службовець, що здійснює нагляд, контроль за працівниками, робітниками, звичайно підневільними, рабами, в'язнями і т. ін.), ДОЗО́РЕЦЬ заст., ДОЗО́РЧИЙ заст.; ПРИГО́НИЧ заст., ПРИГІ́НЧИЙ заст. (наглядач за робітниками, звичайно в панській економії); НАДЗИРА́ТЕЛЬ заст., СМОТРИ́ТЕЛЬ заст. (тюремний наглядач у дореволюційній Росії). Тюремний наглядач; Стали боятися окупанти, щоб люди між собою не змовлялися. На роботах є наглядачі, пригінчі, не дуже порозмовляєш, а в хаті хто встежить, підслуха? (К. Гордієнко); — Чекати, чекати! Не розходитися! — кликав директор фабрики, що саме тоді в супроводі двох дозорців вийшов зі своєї канцелярії (І. Франко); — Яке право ти маєш зо мною биться, — кричав отаман, — ти мені не пригонич і не хазяїн (І. Нечуй-Левицький); Він уже поспішався до карцеру. Слідком за ним ішов надзиратель і брязкав ключами (С. Васильченко); Після довгих переїздів на звощику Лазар опинився в тюрмі. Тут, незважаючи на пізню пору, його прийняв смотритель (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. дозорчий — дозо́рчий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дозорчий — -а, -е. 1》 Те саме, що дозорний. 2》 у знач. ім. дозорчий, -чого, ч., рідко. Те саме, що наглядач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дозорчий — ДОЗО́РЧИЙ, а, е. 1. Те саме, що дозо́рний. Двоє дозорчих партизанів, хвилюючись, стежили, як просувалася танкова колона повз них (Ле, Опов. та нариси, 1950, 261); Під тим лісом мався бути дозорчий курінь осаула (Ле, Хмельницький, І, 1957, 105); Дозорчим..  Словник української мови в 11 томах